Останні 25 років Україна поступово політично переміщалася з крайнього лівого сектора ближче до центру, але завмерла десь на півдорозі разом з монополіями, дотаційними і контрольованими тарифами, державним регулюванням і величезним масивом корупціогенної держвної власності, бюрократією і кураторами – в цілому, з набором проблем соціал -демократичних держав.
У Східній Європі є маса прикладів того, як держави, в тому числі ті що раніше входили до соцтабору, кардинально відмовлялися від пережитків минулого, тез про загальне благо і справедливість, ставали на правоцентристські рейки і починали різко зростати економічно. Про країни, де не було лівих при владі, немає сенсу навіть говорити – зараз всі на них рівняються. Здавалося б, за останні 100 років, з 1917 року всі, хто мав хоч якісь ілюзії на предмет соціал-демократів і їх корисності, повинні були їх перевірити і зрозуміти, що цей шлях неефективний і неминуче веде до політичного і економічного банкрутства. Соціал-демократи – це економічно шкідливо.
Чи був у України шанс на якісний перехід від пост-СРСР до сучасної вільної економіки?
Так, був.
На перший погляд може здатися, що Україна втратила цей шанс після окупації Криму та військового вторгнення Росії на Донбас. Безумовно, метою російської влади було саме це – затримати Україну в економічному середньовіччі за всяку ціну. Чи досягла Росія мети?
Насправді війна давала Україні шанс – люди були готові підтримати радикальне, різка зміна в економічній моделі саме через політичні причини.
Україна продовжує рух у правий бік – але дуже повільно. Головною причиною таких низьких темпів є мислення ключових людей в цій країні. Опір умовних соціал-демократів всередині України ще досить сильно. Вони в уряді на високих посадах видають ліцензії і узгодження, вони під час передвиборних кампаній на мажоритарних округах роздають гречку і обіцяють «справедливі тарифи».
Створення інститутів вільної економіки позбавить їх корупційної ренти, але вони не розуміють, що у вільній країні могли б заробляти набагато більше і при цьому – законно. У них немає цих навичок, вони не мають чим це розуміти.
Багато в Україні цього навіть не помічають, в тому числі журналісти, які роками варяться в цьому котлі лівих цінностей і дискусії.
Правоцентристського, правого дискурсу в країні немає. Точніше є, але він дискредитований тим, що правими вважають виключно націоналістів.
Світ активно рухається все далі і далі від соціал-демократів. Дати свободу творчості і бізнесу можуть тільки праві економічні моделі, вони у всьому розвиненому світі створюють бізнес-клімат ефективних економік. У таких країнах винаходять айфони, електромобілі, 3D принтери та інше.
При цьому не обов’язково сліпо копіювати моделі реформ цих держав до найдрібніших деталей – важливо засвоїти логіку процесу. Упевнений, що якби дерегуляція і приватизація почалися в 2014-2015 рр., ми б вже відчули економічний результат, при тому, що інфляція і девальвація були б такими ж, як зараз.
Ми могли б і далі розраховувати на еволюційний розвиток, якби не війна і перманентна загроза на кордоні. Відстояти свої інтереси можна тільки з позиції сили, політична сила будується на економічній. Шлях економічного розвитку – вільна економіка з правоцентристської ідеологією. Крім того, час прискорилося, і розрив багатих і бідних країн збільшується все швидше і швидше.
Але при цьому в Україні знову зростають рейтинги лівих популістів. Олдскульний виборець-пенсіонер хоче, щоб підвищили пенсії і знизили тарифи. Попит народжує пропозицію – телевізор запропонує такому виборцю відповідного політика. І він проголосує за шлях в нікуди. Потім помре і залишить своїх дітей і онуків без робочих місць, тому що соціал-демократи робочих місць не створюють.
Ліві політичні сили зазнали фіаско в усьому світі, а там, де цього ще не сталося – непролазні злидні, авторитаризм і повна безперспективність. І чим довше Україна буде тупцювати в лівій політичній риториці, тим більше буде відставати від світу.
Які ще аргументи потрібні для розуміння простої тези?
Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua