У 1980-х і першій половині 90-х в Нью-Йорку щорічно відбувалися від 2 до 2,5 тисячі вбивств. Це було одне з найнебезпечніших міст на планеті. У 1995 році криміногенна ситуація різко змінилася – кількість вбивств скоротилася спочатку до 1,5 тис, а зараз НЙ – найбезпечніший серед американських мегаполісів. У 2017 році вбивств було близько 350. Крім вбивств, приблизно в такому ж тренді скоротилася кількість грабежів, зґвалтувань та інших важких злочинів.
Як вдалося домогтися такого результату і причому тут політика?
Поліція в США – муніципальна, тобто підпорядковується мерам міст. З 1994 до 2014 року містом керували представники Республіканської партії – Рудольф Джуліані та Майкл Блумберг. Джуліані відомий практичним застосуванням «теорії розбитих вікон», але цікавий і досвід Блумберга – одного з найбагатших людей в США.
У поліції Нью-Йорка з середини 90-х встановлена комп’ютерна система CompStat, яка аналізує статистику злочинів за всіма параметрами, від етнічних до територіальних.
Замість того, щоб збільшувати кількість поліцейських скрізь і роздувати штати, в Нью-Йорку діяли по-іншому. Поліцейських стало більше там, де ймовірність скоєння злочинів була вище, в «кримінальних районах». Коли Блумберг став мером, в 2001 році, в НЙ вбили 673 осіб, а коли йшов з посади, в 2013-му – 335, тобто кількість вбивств скоротилася майже в 2 рази. В цілому кількість тяжких злочинів скоротилося з 185 тис. в 2001 році до 111 тис. у 2013 році – більше, ніж на третину.
Ці результати були досягнуті БЕЗ ЗБІЛЬШЕННЯ ШТАТУ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ. Це питання ефективного докладання зусиль, а не поліцейської держави.
Політика тут в підході до вирішення питання: поліція і контроль потрібні мінімальному відсотку населення навіть такого складного міста, як Нью-Йорк. І на них потрібно зосередитися, а не організовувати наглядачів для всіх.
Блумберг в перший, в другій і в третій раз йшов на вибори з чисто республіканською риторикою – скорочення бюрократії, створення нових робочих місць за рахунок підтримки бізнесу (а не соціальних виплат безробітним і дотацій). Колосальний прогрес, якого досягло місто при республіканцях – це приклад того, яку роль відіграє політична позиція навіть у такій справі, як боротьба зі злочинністю.
І ось, після Блумберга мером міста обрали Білла де Блазіо, відомого громадського діяча і демократа. Що зробив де Блазіо? Правильно: почав роздмухувати штати і збільшив кількість поліцейських на 2000 чоловік, а потім відрапортував про «надзвичайне скорочення» кількості злочинів, хоча статистика свідчить про те, що їх менше не стало, і в цілому кількість, наприклад, вбивств на рівні 2012-2013 рр .
У чому різниця між Джуліані, Блумбергом і Біллом де Блазіо? У тому, що республіканці скорочують державний апарат і направляють його зусилля точково – туди, де потрібно втручання держави. А демократи під гаслом турботи про загальне благо підсилюють тиск і контроль над усіма, в першу чергу над нормальними людьми.
Припустимо, що середня річна зарплата поліцейського близько $40 тис. Загалом де Блазіо додатково витратив на поліцію $ 80 мільйонів. Тепер 2 тисячі поліцейських розставляють дорожні знаки.
А ось завдяки республіканцям можна спокійно ходити вулицями.