Українські медіа дуже схильні нескінченно шукати якісь взірці для наслідування, створювати карго-культи і ідолів, яким потрібно достатньо добре молитися, щоб пішов дощ або припинився сніг. Я завжди звертаю увагу на такі пасажі. Вони були про Яресько, Абромавічуса, Міклоша, потім про Саакашвілі – всі ці люди повинні бути рятувати Україну, вирішувати питання з реформами, корупцією і чимось там ще. Потім в Україні все говорили, що «нам потрібен свій Макрон». Тепер у Франції заворушення і народ вимагає відставки Макрона, його рейтинги обвалився на 17% за 3 місяці. Цікаво, як там чергa «українських Макронів», рухається?
Макрон прийшов до влади у Франції півтора роки тому як прагматичний центрист і глобаліст, альтернатива набирає обертів «націоналізму».
Націоналізм у Франції – це не те ж саме, що націоналізм в Україні. Націоналізмом у Франції називають радше євроскептицизм, тренд економічної суб’єктності, антиіммігрантські настрої.
Націоналізм у Франції прямо протиставлений соціалізму Європейського Союзу з його регуляціями потужності пилососів і параметрами свіжих огірків.
Ліві вважають Макрона занадто близьким до великого бізнесу, а праві – апологетом глобалізму і нездатним захистити власні кордони Франції. Макрон дав різкий крен вліво, потрапив під вплив великих корпорацій, капіталу, який прагне за всяку ціну законсервувати свій вплив у світі. Зараз основна проблема Макрона в тому, що потрібно підвищувати податки на паливо, щоб підтримувати тренд «боротьби з глобальним потеплінням» і розвивати міську інфраструктуру. Протести у Франції прекрасно ілюструють ситуацію, в якій всі підтримують міф про «глобальне потепління» рівно до того моменту, поки не доводиться заплатити на нього з власного гаманця.
Макрона люблять медіа. Він за альтернативну енергетику, гуманістичні цінності, європейську спільноту. Рік тому він претендував мало не статус нового світового лідера, а зараз має рівень підтримки менше 23% і безробіття близько 10%.
Трампа ненавидять в ЗМІ. Він підтримує ринки вугілля і газу, знижує податки і виходить з невигідних екологічних угод. Але Трампа підтримує 45% американців, рівень безробіття в США зараз менше 4%.
Легко екстраполювати все це і на Україну. Замість лібералізації, мінімізації ролі силовиків в Україні після 2014 року створили кілька додаткових прокуратур, бюро, агентств, які мають силові повноваження і підрозділи. Нацбанк зачистив ринок від українських банків і перетворився в мегарегулятора. І все це робиться під прапорами боротьби з корупцією.
Я не знаю, скільки років потрібно українському суспільству, щоб зрозуміти, що це так не працює. Щоб знизити рівень корупції серед чиновників – потрібно менше самих чиновників, а не більше прокурорів.
Грубо кажучи, нам потрібен ані новий Макрон, ані якийсь месія, ані Антикорупційне бюро та прокуратура, а цифровий уряд, продаж держбанків і податкова лібералізація.