Верховна Рада готується прийняти найшкідливіший законопроект з усіх, які з’являлися там за останні років 10. Це законопроект про спліт – про передачу функції контролю за страховими компаніями Національному банку України.
Практично 20 років – з початку 90-х – я працював зі страховими компаніями в Україні і в Східній Європі. Я на власні очі бачив, як формувався і розвивався страховий ринок в Україні, Росії та інших пострадянських державах.
У грудні 2015 року – майже 3 роки тому – я написав блог Зачистка ринку страхування. До чого готуватися? У тексті докладно описано, чому не можна передавати НБУ функції регулювання страхового ринку. Тоді це питання активно обговорювалося, потім було довге затишшя. Я вже було подумав, що від цієї згубної ідеї вирішили відмовитися, але НБУ знову почав її лобіювати.
Наміри, як завжди, благі – нібито захист інтересів споживачів послуг. Але цими намірами вислана дорога до другого кола знищення національного капіталу.
Почну з того, що я стратегічно не згоден з курсом НБУ.
Я вважаю, що «очищення банківського ринку» завдало економіці країни колосальної шкоди, це було чисте зло. Фактично НБУ зачистив український банківський ринок від українських же банків, віддавши його на відкуп міжнародним (в тому числі російським) і держбанкам, а тепер те ж саме хочуть зробити і з ринком страхування.
У разі, якщо НБУ вдасться пролобіювати ухвалення закону про спліт, дрібні і середні компанії класичного страхового ринку будуть змушені припинити роботу, і їх місце займуть великі міжнародні страхувальники.
Я знаю, що в українських медіа часто спостерігається прямо таки екстаз з нагоди приходу в країну великих міжнародних операторів, будь то кава, футболки або меблі для кухні. І я ніколи не розумів причин такого захоплення: чому вам подобається бути найманими працівниками в чужих корпораціях, а на свої системні компанії ви дивитеся з презирством?
Першим варіантом відповіді на це питання є «комплекс меншовартості» – той самий, який змушує вас вірити, що міністр фінансів будь-якої країни колишнього соцтабору впорається із завданнями краще, ніж обізнаний спец з України.
Другий варіант – це комуністичне мислення. Відібрати, поділити, розпродати.
Атака на страховиків створить турбулентність на страховому ринку, посилення вимог призведе до низки банкрутств і знову будуть втрачені мільйони і мільярди гривень. Постраждають в першу чергу рядові клієнти. Справа в тому, що держава гарантує депозити фізосіб в сумі до 200 тисяч гривень – а на страховому ринку ніяких гарантій немає, крім виплат по ОСАГО. Банкрутство або відкликання ліцензії страхової компанії – це втрата всіх премій.
І допускати цього не можна.
Я не знаю, чому професійне співтовариство не готове чинити опір цьому регуляторному концтабору. Можливо, люди деморалізовані тим, що на їх очах розкуркулювали власників банків. Але ж минуло вже більше 3 років, і всі бачать, що політика НБУ призвела тільки до того, що в прірву полетіли мільярди гривень національного капіталу, які могли б працювати в економіці. І в результаті Україна не отримала ні припливу інвестицій, ні кредитів на розвиток.
Ну і плюс політична токсичність.
Нацбанк, чиєю основною функцією повинна бути монетарна, хоче стати мегарегулятором. Він сам розробляє норми регулювання, сам стежить за їх виконанням, і, користуючись статусом незалежного державного органу, є абсолютно безконтрольним.
Замість того, щоб системно реформувати галузь і розмежувати регулюючі функції і контролюючі між різними структурами, таким чином мінімізувавши корупційні ризики, парламент збирається консолідувати в одних руках колосальний обсяг влади і повноважень.
Це самий що не є соціалізм. Якщо законопроект приймуть, Україна відкотиться років на 20 назад у розвитку страхового ринку. Але тільки 20 років тому компанії класичного страхового ринку мріяли про те, щоб стати №1, а тепер будуть мріяти піти з ринку якомога швидше.