Брекзіт і популізм

Прочитав декілька постів і коментарів з приводу останніх подій, пов’язаних з Брекзітом. В черговий раз я бачу, що українські аналітики і навіть політики виходять з аксіоми, що бути в складі ЄС апріорі більш вигідно, ніж там не бути.

Але ця теза вкотре помилкова з точки зору британської економіки, цифр, грошей і всього того, що можна порахувати.

Чому виникає ця системна помилка? Чому, якщо порахувати економічний ефект – то Британії вигідніше вийти з ЄС, ніж залишитися, але її за це критикують? Чому треба бути біднішими, але в ЄС, а не найбагатшим – але окремо? Що це за логіка?

Це не логіка, це соціалістична пропаганда.

Більшість українських політиків, які засуджують Брекзіт, здобували освіту за часів СРСР і так чи інакше, можливо, навіть підсвідомо, мислять «колективними» рамками і штампами. Тому їм так близька ідеологічна база Європейського Союзу – сучасного аналогу СРСР. Там все той же: рівність народів, умовно-ліберальна політика, свобода всередині кордонів ЄС. Тому, звичайно, з точки зору соціалістичної пропаганди ЄС – це добре, а Брекзіт – це погано.

Але сам процес Брекзіта йде.

Минулого тижня Палата Громад британського парламенту провалила голосування, на якому прем’єр Тереза Мей презентувала свій проект договору з умовами про вихід з ЄС.

Чому? Тому, що депутати вважають його занадто м’яким, компромісним, і вимагають більш «жорсткого Брезкіта», максимальної незалежності від ЄС. Проект же Терези Мей передбачає більш тісні відносини з Європою, ніж налаштовані члени парламенту, при цьому – зниження впливу Європейського суду, обмеження прав вільного пересування і умовно-незалежну торговельну політику.

Але при цьому питання про те, що Брекзіт не потрібен зовсім, не стоїть.

На цьому тижні почнеться черговий раунд дебатів, він триватиме до 29 січня. Дата виходу Великобританії з ЄС – 29 березня, до цього текст договору потрібно узгодити, інакше станеться так званий «no-deal Brexit» – тобто повний вихід без договору, без будь-яких особливих умов. Незважаючи на те, що в такому варіанті не зацікавлена жодна зі сторін – він теж можливий.

Британська преса розмірковує про те, чи потрібно будувати з ЄС такі відносини, як у Норвегії, або як у Канади, на сторінках газет дискутують щодо помилок Мей в комунікації з окремими політичними групами. Загалом, в Британії все нормально.

А після Брекзіта буде ще краще.

Як і в США, коли закінчиться шатдаун. Саме так виглядає сучасна політика в країнах, де на першому місці стоїть економіка.

США за останні пару років вийшли з ряду торгових і екологічних угод, які шкодили американській економіці і знизили податки, щоб дати поштовх розвитку бізнесу всередині країни. Британія виходить з ЄС, щоб повернути собі право встановлювати збори, митні обмеження і жорстко лімітувати кількість іммігрантів. Метою кожної такої дії є створення максимальної кількості робочих місць всередині країни, право відмовляти (так, нещасним) біженцям заради спокою на своїх вулицях. У глобальному сенсі це орієнтація на те, чого хочуть твої виборці, а не бюрократи десь в Брюсселі і глобальна преса;

доводиться протистояти соціалістичнії європейськії пропаганді і сучасним аналогам газети «Правда».

Це принципово інший рівень відповідальності політиків і виборів. У такій ситуації вибори і соціологія якраз дозволяють стежити за рівнем підтримки, щоб не виходило так, як в Україні: партії парламентської коаліції мають рівень довіри 0,5%, але при цьому роблять вигляд, що так і треба і приймають якісь рішення.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Comments are closed.