Формування такого собі «технічного уряду» – це не більше ніж маніпуляція, спроба подовжити життя існуючого парламенту і окремим лобістам в ВРУ і Кабміні. Це пастка, за якою настане економічний крах України.
Це розуміють всі, хто має власний бізнес.
- Можна вважати, що економічним блоком влади останні півтора року керували «технократи». У першому уряді Яценюка – Павло Шеремета, який вийшов у відставку через політичний та корупційний тиск, так нічого для країни і не зробивши (і це найважливіше); у другому – Айварас Абромавічус, Наталія Яресько. Практика показала, що ці люди не можуть проводити через парламент необхідні реформи – Абромавічус не зміг почати приватизацію, яка була його головним завданням, через нездатність провести це питання через парламент. Ініціативи Яресько ВРУ підтримувала виключно під тиском МВФ. Умовно до «технократів» – за принципом «вона ж не політик» – відносили ще й главу НБУ Валерію Гонтареву. На жаль, «технократи» виявилися здатними лише брати нові кредити МВФ і проводити реструктуризацію старих боргів. Величезний масив взаємопов’язаних між собою помилок і непрофесійних дій привів до того, що «технократи» стиснули і подовжують стискати і закривати економіку через валютні обмеження і регулювання, обвалювати курс нацвалюти, стримувати економічні процеси, що призводить до погіршення реальної економічної ситуації. За даними Держстату, спад промвиробництва з січня поточного року до січня минулого року склав 1,7 %, при цьому в порівнянні з груднем минулого року промвиробництво впало на 18,6%.
«Технократи» вирішують арифметичні задачі, керуються думкою МВФ більше, ніж розумінням стратегії розвитку України. Ніякої економічної лібералізації в країні так і не відбулося. Але при цьому політичну відповідальність за провал реформ «технократи» не несуть.
- «Технократи» Абромавічус і Гонтарева активно включені в політичний процес, а значить, ніякі вони насправді не «технократи». Абромавічус своїми звинуваченнями спровокував черговий виток політичної кризи, а Валерія Гонтарева за квотою Президента контролювала ключовий важіль тиску на великий бізнес – контроль за банками. І при цьому допускала і системні помилки, на зразок ліквідації «Дельта-Банку», і політичні дії в процесі виведення фінансових установ з ринку.
- Часто під поняттям «технократів» у нас розуміють людей, які сліпо орієнтуються на поради «західних союзників» і кредиторів. Такі «технократи» Україні не потрібні.
- Технічний уряд ніколи не буде стратегічним. Це – перехідний етап, його можна формувати для реалізації плану конкретних завдань. Україна ж перебуває в принципово іншому становищі – саме зараз формується перспектива держави на найближчі роки, і управляти процесом повинні політики, державні діячі та стратеги, а «технократи» повинні їм підкорятися.
- Технічний уряд – навіть якщо ми припустимо, що будемо довіряти людям в ньому, що в них є хороша репутація – ніколи не буде мати підтримки українського парламенту в нинішній його конфігурації. Це безглузда трата часу, якого у нас немає, і нанесення шкоди власній репутації.
- Якщо довірити «технічному уряду» приватизацію, то держава Україна втратить контроль над стратегічними промисловими об’єктами. Ні про яку економічну суб’єктність мова не буде йти вже ніколи.
- Якщо формувати технічний уряд з головною метою заощадити на виборах, то тоді можна розпустити парламент і … не обирати новий. Технічний уряд, технічна Верховна Рада, технічний президент (він же – технічний головнокомандувач). Це повна відмова від відповідальності, капітуляція національних політичних і економічних еліт.
Джерело: Чому я проти «Технічного уряду». Блог Сергія Носенко