Чому я проти «Технічного уряду». Блог Сергія Носенка

Формування такого собі «технічного уряду» – це не більше ніж маніпуляція, спроба подовжити життя існуючого парламенту і окремим лобістам в ВРУ і Кабміні. Це пастка, за якою настане економічний крах України.

Це розуміють всі, хто має власний бізнес.

  1. Можна вважати, що економічним блоком влади останні півтора року керували «технократи». У першому уряді Яценюка – Павло Шеремета, який вийшов у відставку через політичний та корупційний тиск, так нічого для країни і не зробивши (і це найважливіше); у другому – Айварас Абромавічус, Наталія Яресько. Практика показала, що ці люди не можуть проводити через парламент необхідні реформи – Абромавічус не зміг почати приватизацію, яка була його головним завданням, через нездатність провести це питання через парламент. Ініціативи Яресько ВРУ підтримувала виключно під тиском МВФ. Умовно до «технократів» – за принципом «вона ж не політик» – відносили ще й главу НБУ Валерію Гонтареву. На жаль, «технократи» виявилися здатними лише брати нові кредити МВФ і проводити реструктуризацію старих боргів.   Величезний масив взаємопов’язаних між собою помилок і непрофесійних дій привів до того, що «технократи» стиснули і подовжують стискати і закривати економіку через валютні обмеження і регулювання, обвалювати курс нацвалюти, стримувати економічні процеси, що призводить до погіршення реальної економічної ситуації. За даними Держстату, спад промвиробництва з січня поточного року до січня минулого року склав 1,7 %, при цьому в порівнянні з груднем минулого року промвиробництво впало на 18,6%.

«Технократи» вирішують арифметичні задачі, керуються думкою МВФ більше, ніж розумінням стратегії розвитку України. Ніякої економічної лібералізації в країні так і не відбулося. Але при цьому політичну відповідальність за провал реформ «технократи» не несуть.

  1. «Технократи» Абромавічус і Гонтарева активно включені в політичний процес, а значить, ніякі вони насправді не «технократи». Абромавічус своїми звинуваченнями спровокував черговий виток політичної кризи, а Валерія Гонтарева за квотою Президента контролювала ключовий важіль тиску на великий бізнес – контроль за банками. І при цьому допускала і системні помилки, на зразок ліквідації «Дельта-Банку», і політичні дії в процесі виведення фінансових установ з ринку.
  2. Часто під поняттям «технократів» у нас розуміють людей, які сліпо орієнтуються на поради «західних союзників» і кредиторів. Такі «технократи» Україні не потрібні.
  3. Технічний уряд ніколи не буде стратегічним. Це – перехідний етап, його можна формувати для реалізації плану конкретних завдань. Україна ж перебуває в принципово іншому становищі – саме зараз формується перспектива держави на найближчі роки, і управляти процесом повинні політики, державні діячі та стратеги, а «технократи» повинні їм підкорятися.
  4. Технічний уряд – навіть якщо ми припустимо, що будемо довіряти людям в ньому, що в них є хороша репутація – ніколи не буде мати підтримки українського парламенту в нинішній його конфігурації. Це безглузда трата часу, якого у нас немає, і нанесення шкоди власній репутації.
  5. Якщо довірити «технічному уряду» приватизацію, то держава Україна втратить контроль над стратегічними промисловими об’єктами. Ні про яку економічну суб’єктність мова не буде йти вже ніколи.
  6. Якщо формувати технічний уряд з головною метою заощадити на виборах, то тоді можна розпустити парламент і … не обирати новий. Технічний уряд, технічна Верховна Рада, технічний президент (він же – технічний головнокомандувач). Це повна відмова від відповідальності, капітуляція національних політичних і економічних еліт.

Джерело: Чому я проти «Технічного уряду». Блог Сергія Носенко

Comments are closed.