Метро на Троєщину. Чому в Україну не приходять інвестори

Політичне домінування США в світі засноване в першу чергу на менталітеті американців – заробляти. Заробляти якомога більше. Саме це їх справжня національна ідея. Це найважливіше, що потрібно зрозуміти українським політикам всіх рівнів і ідеологій.

Як зробити так, щоб США виступали на підтримку України максимально? Зробити для них відкритою українську економіку, щоб вони інвестували сюди гроші – і якщо ці двері будуть відкриті, уряд США завжди буде зацікавлений в сильній і процвітаючій Україні.

У США все орієнтовано на те, щоб підтримувати кожну людину, у якої є хоча б мінімальна схильність до ведення бізнесу, підприємництва, будь-якої ініціативи або активності.

Через 15 хвилин у тебе буде компанія, через 20 – банківський рахунок і вже завтра ти можеш продавати пиріжки на розі – забезпечувати роботою себе і пару підрядників, потім – створиш кілька робочих місць. І держава буде на твоєму боці.

Кожен американець чітко знає, звідки у держави беруться гроші. Він знає, що це він їх заробляє.

Чи усвідомлюють це українці?

Судячи з результатів багатьох виборів в Україні – ні.

Неймовірні історії про гречку, пам’ятники Леніну та нескінченний патерналізм напіврадянського виборця напевно приведуть в подив будь-якого американського бізнесмена.

Треба розуміти, що лише невелика частина державних менеджерів в Україні зараз – люди нової хвилі, які розуміють, що їхнє завдання в тому, щоб допомогти бізнесу заробляти.

Ні в масовій свідомості, ні в управлінській філософії ще не дозріла ця ідея, і саме тому в Україні так туго з реформами. Це абсолютно світоглядне питання.

Як в Україні можна провести реформу міліції? Тільки ліквідувавши міліцію з усіма її товстими і обвішаними орденами генералами, набравши по оголошенню молодих і зухвалих в нову поліцію.

Точно також потрібно зносити всю радянську адміністративну настройку – міністерства, департаменти, відділи, сектори. Їх завдання – освоїти бюджет, але не більше того. Більшість людей, які там працюють, взагалі не розуміють, що повинні робити, і тому виробляють папір – безглуздий і нікому не потрібний.

Ось це буде справжня реформа інвестиційного поля. Точніше – перший її етап.

Другий етап – виведення цілого пулу важливих функцій на аутсорсинг.

Ніяке міністерство НІКОЛИ не зможе скласти зрозумілий американському інвестору бізнес-план або бізнес-пропозицію.

Його можна хоч 100 разів перевести на добрий англійський, але його суть так залишиться незрозумілою будь-якому американському інвестбанкіру.

Просто тому, що ці люди мислять різними категоріями, і в США прийняті зовсім інші підходи до підготовки таких документів.

Як працює американський ринок інвестицій?

Якщо ви хочете взяти гроші з ринку – ви наймаєте консультанта, платите йому гонорар. Він описує вас, ваш бізнес, аналізує ваш проект, робить звіт, бере вас за руку і веде до інвесторів, вирішує всі питання, які виникають в ході переговорів.

Нарешті до послуг консультантів почав вдаватися наш уряд. І результативні переговори про списання частини держборгу – це в тому числі результат такої роботи.

Третій етап – ретельна антикорупційна зачистка поля. Після ліквідації бюрократичного апарату дихати стане легше, але проблеми повністю це не вирішить.

Наприклад – будівництво нової гілки метро на Троєщину в Києві.

Деякий час назад інтерес до цього проекту проявляли японські інвестори.

Коли їм докладно розповіли, що мер ситуацію в місті не контролює, а реально рішення приймає вузьке коло людей, що стоять за ним – вони ще з цим змирилися.

Потім вони пізнали структуру органів влади та процедуру узгодження проектної документації.

А потім задали просте питання про формування тарифу, щоб прорахувати терміни окупності.

Після цього переговори зайшли в глухий кут. Як виявилося, владі набагато вигідніше НЕ будувати метро і знімати кеш на тіньових операціях, при цьому ледве-ледве платити працівникам копійчані зарплати, ніж припинити це робити та відкрити дорогу іноземному капіталу і заробити величезний політичний капітал.

Джерело: Метро на Троєщину. Чому в Україну не приходять інвестори. Авторська колонка Сергія Носенка.

Comments are closed.