Головний геополітичний виклик для України зараз – захистити себе від краху сировинної соціалістичної економіки Росії. Вона буде падати з гуркотом і в агонії вже намагається змести все здорове навколо. Ми можемо відбудуватися і захищатися, але для цього нам потрібні не тільки економічні реформи, але ще і світоглядне розуміння перспективи. Саме в цьому світогляді – відповіді на всі питання про економіку, безпеку, інвестиції і культуру.
Епоха сировинних монополістів пішла в минуле і повернення до домінування такої моделі вже не буде. За останні кілька років в ТОП світових компаній вийшли бізнеси нової економіки – технологічні, соціальні, нові, і світ став іншим. А значить – всі політичні та економічні стратегії XX століття зжили себе.
Безумовно, потрібно будувати заводи, дороги і вирощувати пшеницю, але такі компанії вже не задають тренди в світі. Тепер майбутнє створюють інтелектуали, окремі особистості; такі люди є і їх все більше – освічених, багатомовних, відкритих спільнотах. За такими бізнесами будуть йти і ресурси інвесторів. Щоб модель нової економіки працювала в Україні – потрібна лібералізація і дерегуляція, зняття банківських обмежень і заборон – в цілому, все те, чого бізнес-співтовариство чекає від влади в Україні останні 2 роки.
Але Україною керують люди, які не мають уявлення про нову економіку і не хочуть його мати. Це люди з минулого століття з відповідною економічною моделлю в голові. Тиждень тому на конференції YES ми всі в черговий раз були свідками зіткнення двох таких світів – прем’єр-міністр, керівництво АП і ГПУ були змушені списувати всі біди на війну і олігархів. І ключовий запит спікерів з США і Європи був таким: чи вважати Україну failed state? Невже корупція в таких масштабах – це менталітет нації? Де будуть працювати 30 мільйонів чоловік, хто стимулює розвиток реального сектора економіки?
Навіть Леонід Кучма виглядав адекватно, коли навів приклад про голландського підприємця, його кіз і ставки в 23% річних по кредиту в українському банку. На жаль, у чиновників немає відповіді на питання, як бути з реальним бізнесом реальному іноземному інвестору.
Коли чиновникам говориш, що система державного регулювання повинна бути мінімальною і простою, і тільки злісних порушників потрібно суворо карати, при цьому розуміючи, що більшості бізнесменів наглядачі не потрібні, вони дійсно не розуміють, про що мова. У них в голові зовсім інша парадигма мислення. Люди з соціалістичними мріями про сильний держапарат просто не бачать себе в новому світі і не бачать цього світу.
Заради справедливості треба сказати, що в українському суспільстві є попит на «кількість посаджених у в’язницю», який, на думку певної частини суспільства, має свідчити про ефективність правоохоронної системи. Боюся, що це якраз попит з фан-клубу любителів страти, ГУЛАГів і комуністичної партії. Але тим не менше в цьому діалозі себе комфортно почувають силовики, навіть політичного рівня. Наприклад, Генпрокурор запропонував створити в ГПУ спеціальний підрозділ по роботі з інвесторами, щоб «допомагати». Інвестори здригнулися.
Ті західні експерти і журналісти, які грають в цю гру, часто просто не розуміють, що система державного регулювання в Україні така, що не порушувати правила часто просто неможливо, і тому побічно підіграють лівацьким трендам, які несуть однозначну шкоду економіці. Дивно, але при цьому ті ж експерти бояться популізму в Європі і США.
Глобально у всьому світі змінюється економічна модель – а значить, повинні змінюватися і механізми державного контролю за бізнесом в Україні. Монетарні, бухгалтерські методи, обмеження і тиск пішли в минуле. Вони застосовувались якраз для управління монополіями, бізнесами в сфері природних ресурсів при тоталітарному державному ладі, але ніяк не зараз.
Нове українське суспільство зможе ефективно протистояти попаданню застарілих ідеологем в Україну з Росії. Але ніхто – ні західні експерти другого ешелону, ні журналісти американських телеканалів, ні відставні європейські політики з трибуни тієї ж YES не зможуть провести реформи в Україні.
Для реформ потрібне сучасне лідерське мислення.
В Україні ж досі при владі бізнесмени XX століття з відповідними підходами до управління, коли картина світу є неповною без «начальника». Але якщо раніше васали орієнтувалися на Москву, то тепер – на Вашингтон чи Брюссель. Сама по собі модель відносин з зовнішнім світом не змінилася. Але при цьому змінився сам світ – васали вже нікому не потрібні.
Світу потрібні лідери. Лідери бізнесів, лідери реформ, автори нових ідей. І розвинені країни готові створювати для таких лідерів всі економічні умови.
Українське суспільство все більше і більше схиляється в бік популістів, які нескінченно обіцяють щось доплатити, надати або забезпечити. Популісти – це завжди ознака бідності і неосвіченості, а бідність – наслідок безграмотної, відсталої економічної політики. Якби уряд провів реформи 2 роки тому, зараз ми всі заробляли б більше, а значить – не вірили б популістам.
У колі бізнесменів і великих інвесторів в Україні це все розуміють. Дискусій про лібералізацію, республіканську політичну платформу в нашому колі все більше і більше, і при цьому всі усвідомлюють, що якщо ми приймемо рішення піти в політику – потрібно буде буквально битися з трансляторами паразитичних меседжів про «зниження тарифів».
І тих, хто готовий до цього, стає все більше.
Джерело: Як не відстати від світу. Де Україні взяти лідерів для нової економіки? Блог Сергія Носенка на Lb.ua