Я не понимаю, почему Трампа называют популистом

Он экстравагантен – это да. Но при чем тут популизм? Посмотрите: все, что он обещал во время перевыборной кампании – выполняется. Какой же это популизм?

Популисты это те, кто в угоду избирателям раздают пустые, невыполнимые обещания, заранее зная, что выполнять их не собираются. Целью популистских кампаний является приход к власти и возможность продолжать и дальше вешать лапшу на уши людям.

Самым лучшим примером популиста является Барак Обама с его умением произносить сладкие речи, но ничего не делать. Обама – демократ, и именно демократы в США являются левыми популистами.

За годы правления Барака Обамы в США демократы уверовали в свою исключительность и чуть ли не безальтернативность. За этот период в мире началось несколько кровавых военно-политических конфликтов, вроде войны в Сирии, Россия атаковала Грузию и, увидев реакцию (точнее, отсутствие реакции) ставшего президентом Обамы на это, напала на Украину. Именно демократы в США подписывали невыгодные Америке торговые соглашения и согласовывали провальную ядерную сделку с Ираном, которая теперь грозит дисбалансом всему региону. Все это делалось из соображений популизма, пиара, абстрактных «общественных нужд».

Такую методику популизма сейчас используют власти в Украине, когда вместо «хлеба» – рабочих мест и экономического роста – манипулируют темой языка. Хотя, чему удивляться? У власти в Украине настоящие социалисты и социал-демократы – как при Обаме в США.

Дональд Трамп совершенно не похож на привычных рафинированных американских политиков. Либеральный политический истеблишмент пошел против него буквально войной. За последние год-полтора на Трампа и его окружение сыпались ничем не доказанные обвинения. Что бы он не делал – СМИ, поддерживающие демократическую партию, показывают его исключительно в негативном контексте. Эти же СМИ все время демонстрируют «протестующих» против всего на свете.

Сегодня Трамп победил вновь и серьёзно. Его номинант утвержден Сенатом на пост судьи Верховного Суда (это аналог украинского Конституционного суда). Судьи избираются туда пожизненно или пока сами не уйдут в отставку. Всего в Верховном Суде 9 судей, большинство в суде имеет решающее значение при рассмотрении важнейших вопросов федерального уровня.

4 судей в Верховный Суд назначили президенты Клинтон и Обама, оба – из демократической партии. Еще троих – республиканец Джордж Буш, одного ранее назначили по квоте Трампа, и назначение это прошло тихо и мирно. Политически был баланс 4 на 4 плюс один условно нейтральный судья, назначенный еще Рейганом.

И тут одно кресло освободилось. Трамп номинировал Бретта Кавано – кандидата с идеальной репутацией, безупречным послужным списком и авторитетом в профессиональной среде. Но политики и СМИ, работающие в поддержку демократической партии, устроили против него такую психологическую атаку, что эхо ее попало даже в украинские новости. Все внезапно появившиеся обвинения в попытках изнасилования и пьянстве были расследованы ФБР и не нашли подтверждений.

Но целью этой кампании был даже не сам кандидат, не Кавано как юрист. Целью было помешать республиканцам получить большинство в Верховном Суде.

Демократы своей цели не достигли, Кавано был утвержден и уже принял присягу.

В итоге политический баланс сил в США сместился в сторону республиканцев. Они имеют большинство в Верховном Суде (5 из 4), Сенате (51 из 100). Следующий раунд борьбы республиканцев и демократов – промежуточные выборы в Конгресс через месяц.

Масштаб манипуляций, который допускают демократы и поддерживающие их телеканалы, газеты и интернет-СМИ – просто пугающий. Они все больше напоминают КПСС – токсичность, лишение общества права на полемику, готовность уничтожать оппонентов и ломать им карьеры, уверенность в собственной незаменимости.

И это все в США – в стране, которая построена на институтах, балансе ветвей власти и публичной демократии и свободной экономике. Хороший кейс для понимания того, как может быть устроена власть в Украине.

Вся эта история еще раз свидетельствует только в пользу small government, чисто технической власти вместо регуляций на все случаи жизни.

 

Текст впервые опубликован в блоге на портале LB.ua

Я не розумію, чому Трампа називають популістом

Він екстравагантний – це так. Але при чому тут популізм? Подивіться: все, що він обіцяв під час перевиборній кампанії – виконується. Який же це популізм?

Популісти це ті, хто на догоду виборцям роздають порожні, нездійсненні обіцянки, заздалегідь знаючи, що виконувати їх не збираються. Метою популістських кампаній є прихід до влади і можливість продовжувати і далі вішати локшину на вуха людям.

Найкращим прикладом популіста є Барак Обама з його вмінням вимовляти солодкі промови, але нічого не робити. Обама – демократ, і саме демократи в США є лівими популістами.

За роки правління Барака Обами в США демократи увірували в свою винятковість і мало не безальтернативність. За цей період в світі почалося кілька кривавих військово-політичних конфліктів, на кшталт війни в Сирії, Росія атакувала Грузію і, побачивши реакцію (точніше, відсутність реакції) президента Обами на це, напала на Україну. Саме демократи в США підписували невигідні Америці торгові угоди і узгоджували провальну ядерну угоду з Іраном, яка тепер загрожує дисбалансом всьому регіону. Все це робилося з міркувань популізму, піару, абстрактних «суспільних потреб».

Таку методику популізму зараз використовує влада в Україні, коли замість «хліба» – робочих місць та економічного зростання – маніпулюють темою мови. Хоча, чому дивуватися? У владі в Україні справжні соціалісти і соціал-демократи – як при Обамі в США.

Дональд Трамп зовсім не схожий на звичних рафінованих американських політиків. Ліберальний політичний істеблішмент пішов проти нього буквально війною. За останні рік-півтора на Трампа і його оточення сипалися нічим не доведені звинувачення. Що б він не робив – ЗМІ, що підтримують демократичну партію, показують його виключно в негативному контексті. Ці ж ЗМІ весь час демонструють «протестуючих» проти всього на світі.

Сьогодні Трамп переміг знову і серйозно. Його номінант затверджений Сенатом на посаду судді Верховного Суду (це аналог українського Конституційного суду). Судді обираються туди довічно або поки самі не підуть у відставку. Всього у Верховному Суді 9 суддів, більшість в суді має вирішальне значення при розгляді найважливіших питань федерального рівня.

4 суддів до Верховного Суду призначили президенти Клінтон і Обама, обидва – з демократичної партії. Ще трьох – республіканець Джордж Буш, одного раніше призначили за квотою Трампа, і призначення це пройшло тихо і мирно. Політично був баланс 4 на 4 плюс один умовно нейтральний суддя, призначений ще Рейганом.

І тут одне крісло звільнилося. Трамп номінував Бретта Кавано – кандидата з ідеальною репутацією, бездоганним послужним списком і авторитетом в професійному середовищі. Але політики і ЗМІ, що працюють в підтримку демократичної партії, влаштували проти нього таку психологічну атаку, що відлуння її потрапило навіть в українські новини. Усі звинувачення в спробах зґвалтувань і пияцтві були розслідувані ФБР і не знайшли підтверджень.

Але метою цієї кампанії був навіть не сам кандидат, не Кавано як юрист. Метою було перешкодити республіканцям отримати більшість у Верховному Суді.

Демократи своєї мети не досягли, Кавано був затверджений і вже прийняв присягу.

В результаті політичний баланс сил в США змістився в бік республіканців. Вони мають більшість у Верховному Суді (5 з 4), Сенаті (51 з 100). Наступний раунд боротьби республіканців і демократів – проміжні вибори в Конгрес через місяць.

Масштаб маніпуляцій, який допускають демократи і підтримуючі їх телеканали, газети та інтернет-ЗМІ – просто лякає. Вони все більше нагадують КПРС – токсичність, позбавлення суспільства права на полеміку, готовність знищувати опонентів і ламати їм кар’єри, впевненість у власній незамінності.

І це все в США – в країні, яка побудована на інститутах, балансі гілок влади і публічної демократії і вільної економіки. Хороший кейс для розуміння того, як може бути влаштована влада в Україні.

Вся ця історія ще раз свідчить тільки на користь small government, чисто технічної влади замість регуляцій на всі випадки життя.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Как в США платят налоги и почему тут нет очередей в налоговых инспекциях

Когда я только начинал бизнес в Украине – в начале 90-х – дела с платежками, оплатой счетов в банке были очень плачевными. Платежки печатались на печатной машинке под копирку, их нужно было нести в банк, откуда они практически всегда возвращались из-за каких-то ошибок. После оплаты счета деньги по Киеву шли неделю. Сейчас об этом уже мало кто помнит – мир и мы вместе с ним совершили огромный технологический рывок.

Не сдвинулась ни на миллиметр только налоговая администрация.

Бухгалтеры и предприниматели до сих пор часами стоят в очередях, чтобы сдавать отчеты в налоговую. Как 25 лет назад, когда не было интернета и компьютеров. Сначала сутками сдаются отчеты по НДС, квартальные отчеты, потом годовые, их не принимают, нужно переделывать из-за какой-то запятой или цифры, стоять в очереди снова, терять огромное количество рабочего времени.

Зачем все это? Никто не может объяснить. Бессмысленность процесса просто впечатляет.  В моем понимании цель тут только одна – запугивать, держать в страхе всех предпринимателей, делать их послушными.

Как бизнес сдает отчет в налоговую в США?

В самой богатой стране в мире отчет в налоговую – это дело серьезное, но совершенно не такое сложное, как в Украине. США богаты не потому, что тут самые лютые налоговые инспекторы, а наоборот – потому что здесь вмешательство в бизнес со стороны государства минимально.

В США нет НДС, соответственно нет проблемы с идиотскими НДС-накладными, их блокировкой и тому подобного. Нет необходимости обналичивать и проводить фиктивные операции, с которой сталкивается большинство бизнесменов в Украине.

Нужна наличка? Идете в банк и берете. Правда, здесь не понимают зачем – но получить свои деньги вы можете в любое время. 

Сдать отчет в налоговую в США нужно 1 раз в год – до 15 апреля. Большинство компаний вообще не знают кто такой налоговый инспектор, или где находится налоговая.

Как правило, в каждой компании на контракте есть бухгалтерская фирма, которая ведет бухучет. Ближе к концу налогового периода включается второй подрядчик – аудитор, который заполняет для вас налоговый отчет. Руководитель бизнеса ставит на документах 2 подписи – одну на отчете, вторую – на поручении аудитору этот отчет сдать. Сейчас все делается в электронном виде: получили отчет на почту, распечатали, подписали, отсканировали, отправили аудиторам. Это все.

Многие компании в США предпочитают не спешить с отчетом и просят продлить им сроки подачи с 15 апреля до 15 октября. Как правило, все это делается без проблем. Налоги платить нужно тоже 1 раз – после фактической подачи отчета.

С личными налогами то же самое. Нужно передать информацию аудитору, он все просчитывает и готовит декларацию. Вы подаете. Все.

Налоги с заплаты отчисляются каждый месяц автоматически. Если работаете по контракту (это аналог ЧП в Украине), то есть получаете от заказчика всю сумму без налогов, тогда налоги нужно заплатить самостоятельно при подаче декларации. Как правило, по итогу года налоговая еще и возвращает какие-то деньги в течение двух недель после подачи ответа.

Пока в Украине каждый раз «в начале года» и «в конце квартала» в налоговых будут образовываться километровые очереди – ни о каких реформах бизнес-климата речи быть не может.

 

Текст впервые опубликован в блоге на портале LB.ua

Як у США платять податки і чому тут немає черг до податкової інспекції

Коли я тільки починав бізнес в Україні – на початку 90-х – справи з платіжками, оплатою рахунків в банку були дуже плачевними. Платіжки друкувалися на друкарській машинці під копірку, їх потрібно було нести в банк, звідки вони практично завжди поверталися через якісь помилки. Після оплати рахунку гроші по Києву йшли тиждень. Зараз про це вже мало хто пам’ятає – світ і ми разом з ним зробили величезний технологічний ривок.

Не зрушила ні на міліметр тільки податкова адміністрація.

Бухгалтери і підприємці досі годинами стоять у чергах, щоб здавати звіти в податкову. Як 25 років тому, коли не було інтернету і комп’ютерів. Спочатку цілодобово здаються звіти по ПДВ, квартальні звіти, потім річні, їх не приймають, потрібно переробляти через якийсь коми або цифри, стояти в черзі знову, втрачати величезну кількість робочого часу.

Навіщо все це? Ніхто не може пояснити. Безглуздість процесу просто вражає. У моєму розумінні мета тут тільки одна – залякувати, тримати в страху всіх підприємців, робити їх слухняними.

Як бізнес здає звіт в податкову в США?

У найбагатшій країні в світі звіт в податкову – це справа серйозна, але абсолютно не така складна, як в Україні. США багаті не тому, що тут найлютіші податкові інспектори, а навпаки – тому що тут втручання в бізнес з боку держави мінімальне.

У США немає ПДВ, відповідно немає проблеми з ідіотськими ПДВ-накладними, їх блокуванням і тому подібне. Немає необхідності переводити і проводити фіктивні операції, з якою стикається більшість бізнесменів в Україні.

Потрібна готівка? Йдете в банк і берете. Правда, тут не розуміють навіщо – але отримати свої гроші ви можете в будь-який час.

Здати звіт в податкову в США потрібно 1 раз на рік – до 15 квітня. Більшість компаній взагалі не знають хто такий податковий інспектор, або де знаходиться податкова.

Як правило, в кожній компанії на контракті є бухгалтерська фірма, яка веде бухоблік. Ближче до кінця податкового періоду включається другий підрядник – аудитор, який заповнює для вас податковий звіт. Керівник бізнесу ставить на документах 2 підписи – одну на звіті, другу – на дорученні аудитору цей звіт здати. Зараз все робиться в електронному вигляді: отримали звіт на пошту, роздрукували, підписали, відсканували, відправили аудиторам. Це все.

Багато компаній в США вважають за краще не поспішати зі звітом і просять продовжити їм термін подачі з 15 квітня до 15 жовтня. Як правило, все це робиться без проблем. Податки платити потрібно теж 1 раз – після фактичного подання звіту.

З особистими податками те ж саме. Потрібно передати інформацію аудитору, він все прораховує і готує декларацію. Ви подаєте. Все.

Податки з зарплати відраховуються щомісяця автоматично. Якщо працюєте за контрактом (це аналог ПП в Україні), тобто отримуєте від замовника всю суму без податків, тоді податки потрібно заплатити самостійно при поданні декларації. Як правило, за підсумком року податкова ще й повертає якісь гроші протягом двох тижнів після подачі відповіді.

Поки в Україні кожен раз «на початку року» і «в кінці кварталу» в податкових будуть утворюватися кілометрові черги – ні про які реформи бізнес-клімату мови бути не може.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Лайфхак для Гройсмана. Чем практика дорожного движения в США отличается от украинской

Украинский премьер Владимир Гройсман считает, что улучшение качества дорог в Украине приводит к росту количества ДТП, а поэтому нужно установить камеры для фиксации нарушений, чтобы всех контролировать, и увеличивать штрафы. Я не слишком удивлен этим очередным социалистическим флешбеком, но не согласен с Гройсманом. Хорошие дороги, нормальные знаки и разметка уменьшают количество ДТП, а не увеличивают его. Я много времени провожу в Нью-Йорке, где трафик, как вы понимаете, посложнее, чем в Киеве, и дороги хорошие. При этом низкую аварийность обеспечивают на штрафы, а культура вождения в целом.

В Нью-Йорке на улицах много машин с мелкими царапинами и небольшими повреждениями, которые легко можно получить в очень плотном трафике. Однако из-за мелких инцидентов никто особо не заморачивается и тем более не конфликтует. Дело в том, что количество нарушений ПДД в истории водителя серьезно влияет на стоимость страховки.

Уличное движение в Америке существенно отличается от нашего. Меня поначалу это шокировало, особенно – в Нью-Йорке.

Первое – специфика трафика. На Манхеттене квадратная уличная сетка – avenue  с юга на север и street с востока на запад. При этом и avenue, и street часто односторонние и с учётом того, что заставлены машинами – узкие.  Любая машина, остановившаяся у дома по любой причине – такси, Uber, скорая помощь, мусоровоз, school bus, просто авто, которое кого-то ожидает – может заблокировать трафик в квартале. При этом останавливаются они как попало. И это не считается чем-то из ряда вон выходящим.

При этом во втором  ряду дополнительно может остановиться еще большой или среднего размера truck, который разгружает товары в магазин или доставляет заказы офис на первом этаже здания. Без проблем.

В Украине водителя, который блокирует улицу в лучшем случае обносят трехэтажным матом, здесь же все относятся к этому терпеливо: никто не сигналит, не ругается, потому что это считается хулиганством.

Второе  – таксисты. Помню, когда-то, на заре Перестройки в журнале «Новый мир» напечатали роман «Жёлтые короли» – о нью-йоркских таксистах. Попадая на Манхеттен понимаешь: действительно, они  здесь – короли.

Таксисты в НЙ действительно «имели всех ввиду». Они останавливаются где надо и когда надо. Они могут от правой бровки резко перестраиваться влево или остановиться посреди авеню.  Все терпят – это бизнес.

Третье – перекрестки. На поворотах направо и налево никто никуда не спешит, не старается проехать поворот побыстрее, «втиснуться», а из тех, кто едет сзади прямо, никто не сигналит – все едут один за одним и обязательно пропускают медленно бредущих пешеходов.

Уровень уважения друг другу по сравнению с Украиной –  космический.

В час пик на перекрестках много полицейских, которые следят за тем, чтобы не выезжали на загруженный перекресток и не блокировали его. Вы, Владимир Борисович, давно пытались повернуть с Владимирской на бульвар Шевченко в дневное время?

Четвертое – трассы. По трассе едут расслабленно, ряды меняют редко, попытка по-нашему «втиснуться» между машинами дистанцию в 50 м вызывает панику у нормального водителя. Ездить с неадекватной скоростью здесь тоже не принято, как минимум подумают, что водитель не в себе.

Пятое –  состояние дорог. В основном дороги очень хорошие, знаки установлены правильно, их хорошо видно и так далее. При этом никому в голову не приходит  тратить огромные деньги на средства видеофиксации нарушений.

И главное. Ключевая причина низкой аварийности – страховка. Чем больше нарушений ПДД и аварий на счету водителя – тем дороже обходится ему страховка.

Нарушения ПДД фиксируют автопатрули, как правило – мобильные. Если нарушил – без вариантов, придется платить крупный штраф или оспаривать штраф в суде, что также обойдется недешево. Самое серьезное – это стать виновником ДТП, поэтому все ездят с уважением к окружающим. Никто не устраивает разборки и не блокирует движение в час пик из-за поцарапанного бампера  или другой ерунды, не вызывает полицию и так далее. 

Если не умеешь водить нормально – можно легко «доездиться» до того, что платить за страховку для Toyota Corolla $400 месяц (для сравнения – зарплата полицейского в НЙ – около $3 тыс. в мес). Один раз заплатил – запомнил навсегда.

В США водителей ездить аккуратно и уважительно мотивируют их же собственными постоянными доходами. В Украине же страховка  – вещь скорее символическая (как, впрочем, и много других вещей, сделанных по принципу «лишь бы было»), один лимит покрытия при нанесении ущерба здоровью – всего 200 тысяч гривен. В США же здоровье – это самое дорогое, в страховке речь идет о миллионах и не гривен, как вы понимаете.

А в тотально бедной Украине подвести под научную основу и потратить огромные средства на систему видеофиксации нарушений – это норма. Это как раз принцип, по которому государство тотально контролирует всех. Но так мы далеко не уедем.

 

Текст впервые опубликован в блоге на портале LB.ua

Лайфхак для Гройсмана. Чим практика дорожнього руху в США відрізняється від української

Український прем’єр Володимир Гройсман вважає, що поліпшення якості доріг в Україні призводить до зростання кількості ДТП, а тому потрібно встановити камери для фіксації порушень, щоб всіх контролювати, і збільшувати штрафи. Я не дуже здивований цим черговим соціалістичним флешбеком, але не згоден з Гройсманом. Якісні дороги, нормальні знаки і розмітка зменшують кількість ДТП, а не збільшують її. Я багато часу проводжу в Нью-Йорку, де трафік, як ви розумієте, складніше, ніж в Києві, і дороги хороші. При цьому низьку аварійність забезпечують на штрафи, а культура водіння в цілому.

У Нью-Йорку на вулицях багато машин з дрібними подряпинами і невеликими ушкодженнями, які легко можна отримати в дуже щільному трафіку. Однак через дрібні інциденти ніхто особливо не заморочується і тим більше не конфліктує. Справа в тому, що кількість порушень ПДР в історії водія серйозно впливає на вартість страховки.

Вуличний рух в Америці істотно відрізняється від нашого. Мене спочатку це шокувало, особливо – в Нью-Йорку.

Перше – специфіка трафіку. На Манхеттені квадратна вулична сітка – avenue з півдня на північ і street зі сходу на захід. При цьому і avenue, і street часто односторонні і з урахуванням того, що заставлені машинами – вузькі. Будь-яка машина, зупинилася біля будинку з будь-якої причини – таксі, Uber, швидка допомога, сміттєвоз, school bus, просто авто, яке когось чекає – може заблокувати трафік в кварталі. При цьому зупиняються вони абияк. І це не вважається чимось незвичайним.

При цьому в другому ряду додатково може зупинитися ще великий або середнього розміру truck, який розвантажує товари в магазин або доставляє замовлення в офіс на першому поверсі будівлі. Без проблем.

В Україні водія, який блокує вулицю в кращому випадку обносять триповерховим матом, тут же всі ставляться до цього терпляче: ніхто не сигналить, не лається, бо це вважається хуліганством.

Друге – таксисти. Пам’ятаю, колись, на зорі Перебудови в журналі «Новий світ» надрукували роман «Жовті королі» – про нью-йоркських таксистів. Потрапляючи на Манхеттен розумієш: дійсно, вони тут – королі.

Таксисти в НЙ дійсно «мали всіх на увазі». Вони зупиняються де треба і коли треба. Вони можуть від правої бровки різко перебудовуватися вліво або зупинитися посеред авеню. Всі терплять – це бізнес.

Третє – перехрестя. На поворотах праворуч і ліворуч ніхто нікуди не поспішає, не намагається проїхати поворот швидше, «втиснутися», а з тих, хто їде позаду прямо, ніхто не сигналить – всі їдуть один за одним і обов’язково пропускають пішоходів.

Рівень поваги один до одного в порівнянні з Україною – космічний.

У годину пік на перехрестях багато поліцейських, які стежать за тим, щоб не виїжджали на завантажений перехрестя і не блокували його. Ви, Володимире Борисовичу, давно намагалися повернути з Володимирської на бульвар Шевченка в денний час?

Четверте – траси. По трасі їдуть спокійно, ряди змінюють рідко, спроба по-нашому «втиснутися» між машинами з дистанцією в 50 м викликає паніку у нормального водія. Їздити з неадекватною швидкістю тут теж не прийнято, як мінімум подумають, що водій не при собі.

П’яте – стан доріг. В основному дороги дуже хороші, знаки встановлені правильно, їх добре видно і так далі. При цьому нікому в голову не приходить витрачати величезні гроші на засоби відеофіксації порушень.

І головне. Ключова причина низької аварійності – страховка. Чим більше порушень ПДР і аварій на рахунку водія – тим дорожче обходиться йому страховка.

Порушення ПДР фіксують автопатрулі, як правило – мобільні. Якщо порушив – без варіантів, доведеться платити великий штраф або оскаржувати штраф в суді, що також обійдеться недешево. Найсерйозніше – це стати винуватцем ДТП, тому всі їздять з повагою до оточуючих. Ніхто не влаштовує розборки і не блокує рух в годину пік через подряпаного бампера або інший нісенітниці, не викликає поліцію і так далі.

Якщо не вмієш водити нормально – можна легко «доїздитися» до того, що платити за страховку для Toyota Corolla доведеться $400 місяць (для порівняння – зарплата поліцейського в НЙ – близько $ 3тис. в міс). Один раз заплатив – запам’ятав назавжди.

У США водіїв їздити акуратно і шанобливо мотивують їх же власними постійними доходами. В Україні ж страховка – річ швидше символічна (як, втім, і багато інших речей, зроблених за принципом «аби було»), один ліміт покриття при нанесенні шкоди здоров’ю – всього 200 тисяч гривень. У США ж здоров’я – це найдорожче, в страховці мова йде про мільйони і не гривень, як ви розумієте.

А в тотально бідній Україні підвести під наукову основу і витратити величезні кошти на систему відеофіксації порушень – це норма. Це як раз і є принцип, за яким держава тотально контролює всіх.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

$80 в день. Как парковать машину на Манхэттене

Машина, если вы живете на Манхэттене, вещь практически бесполезная и обходится очень дорого.

Представьте себе, что приличный автомобиль обходится вам в $500 в месяц. (Это платеж в банк, все авто покупаются в кредит примерно под 4% годовых, нет никакой необходимости тратить живые деньги). Примерно столько же – как минимум $500 в месяц – будет стоить паркинг в подвале жилого дома.  В офисных зданиях – около $80 в день. Если будет свободное место, можно поставить машину и на улице, оплатив парковку в паркомате – это дешево, примерно $2 в час, но есть ограничения по времени: например, машину в одном месте можно оставить не более, чем на 2 часа.

В таких условиях ездить на машине по Манхэттену сложно, дорого и совершенно бессмысленно. Поэтому в рабочее время лучше использовать такси и Uber, а машиной пользоваться в выходные для поездок за город. В школы и секции детей возит School bus.

Машины есть практически у всех, держат их с основном на улице – там, где это разрешено и бесплатно. Но таких мест очень немного.

Парковка вдоль бордюров на avenue, как правило, разрешена и бесплатна только в ночное время, например, начиная с 21.00 и до 6-7 часов утра. Утром машину нужно обязательно забрать.  На street стоять можно дольше, но существует время для уборки улиц, когда бордюры должны быть свободны. За этим тоже нужно внимательно следить.

Раздолье только в воскресенье –  ставь машину где найдёшь место и бесплатно. Обычно в воскресенье Манхэттен пуст – все местные разъезжаются, туристы в основном ходят пешком.

При том система штрафов за неправильную парковку в Нью-Йорке – это огромный механизм, ежегодно пополняющий бюджет города на сотни миллионов долларов.

Как контролируется соблюдение правил паркинга?

Из документов для вождения нужны только права. На лобовом стекле авто должен быть размещен талон техпаспорта, которые содержит информацию об автомобиле для полиции или инспектора по парковке. Сам техпаспорт хранится дома и может понадобиться разве что при продаже машины. Инспекторов по парковке много, они беспрерывно патрулируют улицы со сканерами. Подъехав на разрешенное для паркинга место, вы идёте к паркомату, платите за время парковки (шаг – 20 минут), распечатываете талон и кладете под лобовое стекло. Инспектор, проходя мимо шеренги машин,  проверяет актуальность талона. Если талон просрочен – сканирует талон техпаспорта, тут же печатает тикет – штраф, который оставляет под дворником.  Все – вы «обилечены». В среднем штраф около $100, у вас есть месяц на то, чтобы его оплатить или обжаловать.

Система простая и очень эффективная, практически не вызывает споров. Инспектор может потратить на наложение штрафа 30 секунд, ему не нужно ждать водителя-нарушителя и контактировать с ним.

Однако, как вы понимаете, Манхэттен – это совершенно отдельная история. В других районах, где нет такого трафика и таких проблем с парковкой, в небольших городах правила паркинга могут отличаться. Все эти решения принимаются на уровне муниципалитетов и местных властей, никому и в голову не приходит регулировать это законом, как в Украине.

 

Текст впервые опубликован в блоге на портале LB.ua

$80 на день. Як паркувати машину на Манхеттені

Машина, якщо ви живете на Манхеттені, річ практично некорисна і обходиться дуже дорого.

Уявіть собі, що пристойний автомобіль обходиться вам в $500 в місяць. (Це платіж в банк, все авто купуються в кредит приблизно під 4% річних, немає ніякої необхідності витрачати живі гроші). Приблизно стільки ж – як мінімум $500 на місяць – буде коштувати паркінг в підвалі житлового будинку. В офісних будівлях – близько $80 в день. Якщо буде вільне місце, можна поставити машину і на вулиці, сплативши парковку в паркоматі – це дешево, приблизно $2 за годину, але є обмеження по часу: наприклад, машину в одному місці можна залишити не більше, ніж на 2 години.

В таких умовах їздити на машині по Манхеттену складно, дорого і абсолютно безглуздо. Тому в робочий час краще використовувати таксі і Uber, а машиною користуватися у вихідні для поїздок за місто. У школи та секції дітей возить School bus.

Машини є практично у всіх, тримають їх в основному на вулиці – там, де це дозволено безкоштовно. Але таких місць небагато.

Парковка уздовж бордюрів на avenue, як правило, дозволена і безкоштовна тільки в нічний час, наприклад, починаючи з 21.00 і до 6-7 годин ранку. Вранці машину потрібно обов’язково забрати. На street стояти можна довше, але існує час для прибирання вулиць, коли бордюри повинні бути вільні. За цим теж потрібно уважно стежити.

Роздолля тільки в неділю – став машину де знайдеш місце і безкоштовно. Зазвичай у неділю Манхеттен порожній – всі місцеві роз’їжджаються, туристи в основному ходять пішки.

При тому система штрафів за неправильну парковку в Нью-Йорку – це величезний механізм, щорічно поповнює бюджет міста на сотні мільйонів доларів.

Як контролюється дотримання правил паркінгу?

З документів для водіння потрібні тільки права. На лобовому склі авто повинен бути розміщений талон техпаспорта, які містить інформацію про автомобіль для поліції або інспектора з паркування. Сам техпаспорт зберігається вдома і може знадобитися хіба що при продажу машини. Інспекторів з паркування багато, вони безперервно патрулюють вулиці зі сканерами. Під’їхавши на дозволене для паркінгу місце, ви йдете до паркоматів, платите за час паркування (крок – 20 хвилин), роздруковуєте талон і кладете під лобове скло. Інспектор, проходячи повз шеренги машин, перевіряє актуальність талона. Якщо талон прострочений – сканує талон техпаспорта, тут же друкує тікет – штраф, який залишає під двірником. Все – вам «надали квиток». В середньому штраф близько $100, у вас є місяць на те, щоб його сплатити або оскаржити.

Система проста і дуже ефективна, практично не викликає суперечок. Інспектор може витратити на накладення штрафу 30 секунд, йому не потрібно чекати водія-порушника і контактувати з ним.

Однак, як ви розумієте, Манхеттен – це зовсім окрема історія. В інших районах, де немає такого трафіку і таких проблем з паркуванням, в невеликих містах правила паркінгу можуть відрізнятися. Всі ці рішення приймаються на рівні муніципалітетів і місцевої влади, нікому і в голову не приходить регулювати це законом, як в Україні.

Трамп и Украина. Как мечтать по-крупному

Трамп и Украина. Как мечтать по-крупному

Обращение Дональда Трампа к американскому Конгрессу по итогам первого года работы произвело фурор в США. Экономика растет, и на фоне нужно говорить о больших мечтах и амбициозных планах.

Трампу удалось мобилизировать своих сторонников и понравиться даже сенаторам-демократам.Он быстро разрушил все «страшилки», которые последние 2 года плодили против него демократы. Они называли его расистом, сексистом, шовинистом и уже сложно вспомнить, кем еще.

И что? Речь Трампа начинается с публичных благодарностей офицеру полиции (женщине, в данном контексте это важно) за спасение людей во время урагана.  Вот он, лютый «шовинизм Трампа».

В выступлении Трампа было много популизма, однако цель таких мероприятий – как раз дать сигнал обществу на понятном ему языке. И общество тут принимает этот сигнал отлично.

Но по-настоящему главной темой выступления Трампа для американцев можно считать не политику. В США растет экономика, и в ближайшие годы можно рассчитывать на ускорение темпов роста. В первую очередь это происходит из-за политики Белого дома и Конгресса. 

В 2017 году в США создано 2,4 миллиона рабочих мест, в том числе 200 тысяч – в производстве. Уровень безработицы самый низкий за последние 45 лет, а среди афроамериканцев и латиноамериканцев в США – самый низкий  на всю историю ведения такой статистики. Впервые за многие годы наблюдается рост зарплат, растет количество малых предприятий.

Однако прогнозы на будущее еще более оптимистичные.  В первую очередь потому, что в конце прошлого года принят закон о рекордном сокращении налогов, который должен вернуть производство в США.

Семья из 4 человек с доходов в $75 тыс. в год будет платить в 2 раза меньше налогов после реформы. Демократы долго пытались убедить общество в обратном, но реальность, тем не менее, именно такова.

Apple возвращает производство и создает 20 тысяч рабочих мест в США,  Exxon Mobil вложит в экономику США  $50 миллиардов, Chrysler переносит свой главный завод из Мексики в штат  Мичиган, Toyota и Mazda открывают новый завод в штате Алабама.  Это десятки тысяч рабочих мест для американцев, рост налоговых поступлений. Десятилетиями крупные компании переносили производство за пределы США по экономическим причинам, а сейчас республиканцы создают условия для того, чтобы компании вернулись.

Политику в энергетике Трамп вообще назвал «окончанием войны»:  «Закончена война против американской энергетики и против американского угля».  Это тоже – про создание рабочих мест. Реформа фармацевтической отрасли, снижение цен на лекарства, возрождение Детройта – вот масштаб задач  в США.

Трамп разрушает стереотипы, годами формировавшиеся в СМИ, не только про него лично. На фоне экономического роста Трамп говорит об огромных государственных инвестициях в инфраструктуру  – $1,5 триллиона, что также даст быстрый экономический эффект, о выходе из невыгодных для Америки торговых соглашений, которые заключены по политическим причинам, или чтобы поддерживать определенные глобальные тренды.

 «Это наше время. Если вы работаете и верите в себя, верите в Америку, не важно, кто вы – вы можете мечтать обо всем и достигать своих целей». Если бы мы услышали что-то подобное от украинских президентов в контексте бизнеса – поверили бы? Нет – саркастично смеялись бы.

Американцы выбрали правых и получили новую вервию American Dream.

К сожалению, никто из политиков в Украине не ставит перед собой настолько масштабных задач.

Но это сейчас. Пока социалистов не вынесут из власти вместе с креслами, пределом мечтаний будет транш МВФ, победа на выборах и сказки о том, что в Европейском союзе Украине будет лучше, чем в СССР.

 

Текст впервые опубликован в блоге на портале LB.ua

ТРАМП І УКРАЇНА. ЯК МРІЯТИ по-крупному

Звернення Дональда Трампа до американського Конгресу за підсумками першого року роботи викликало фурор в США. Економіка зростає, і на цьому тлі потрібно говорити про мрії і амбітні плани.  Трампу вдалося мобілізувати своїх прихильників і сподобатися навіть сенаторам-демократам. Він швидко зруйнував всі «страшилки», які останні 2 роки плодили проти нього демократи. Вони називали його расистом, сексистом, шовіністом і вже складно пригадати, ким ще.

І що? Мова Трампа починається з публічних подяк офіцерові поліції (жінці, в даному контексті це важливо) за порятунок людей під час урагану. Ось він, лютий «шовінізм Трампа».

У виступі Трампа було багато популізму, однак мета таких заходів – як раз дати сигнал суспільству на зрозумілій йому мові. І суспільство тут приймає цей сигнал відмінно.

Але по-справжньому головною темою виступу Трампа для американців можна вважати не політику. У США зростає економіка, і в найближчі роки можна розраховувати на прискорення темпів зростання. В першу чергу це відбувається через політику Білого дому і Конгресу.

У 2017 році в США створено 2,4 мільйони робочих місць, в тому числі 200 тисяч – у виробництві. Рівень безробіття найнижчий за останні 45 років, а серед афроамериканців і латиноамериканців у США – найнижчий на всю історію ведення такої статистики. Вперше за багато років спостерігається зростання зарплат, зростає кількість малих підприємств.

Однак прогнози на майбутнє ще більш оптимістичні. В першу чергу тому, що в кінці минулого року прийнято закон про рекордне скорочення податків, який повинен повернути виробництво в США.

Сім’я з 4 чоловік з доходів в $75 тис. на рік буде платити в 2 рази менше податків після реформи. Демократи довго намагалися переконати суспільство в зворотньому, але реальність, тим не менш, саме така.

Apple повертає виробництво і створює 20 тисяч робочих місць в США, Exxon Mobil вкладе в економіку США $50 мільярдів, Chrysler переносить свій головний завод з Мексики до штату Мічиган, Toyota і Mazda відкривають новий завод в штаті Алабама. Це десятки тисяч робочих місць для американців, зростання податкових надходжень. Десятиліттями великі компанії переносили виробництво за межі США з економічних причин, а зараз республіканці створюють умови для того, щоб компанії повернулися.

Політику в енергетиці Трамп взагалі назвав «закінченням війни»: «Закінчена війна проти американської енергетики і проти американського вугілля». Це теж – про створення робочих місць. Реформа фармацевтичної галузі, зниження цін на ліки, відродження Детройта – ось масштаб завдань в США.

Трамп руйнує стереотипи які роками формувалися в ЗМІ, і не тільки про нього особисто. На тлі економічного зростання Трамп говорить про величезні державні інвестиції в інфраструктуру – $ 1,5 трильйона, що також дасть швидкий економічний ефект, про вихід з невигідних для Америки торгівельних угод, які укладені з політичних причин, або щоб підтримувати певні глобальні тренди.

«Це наш час. Якщо ви працюєте і вірите в себе, вірите в Америку, не має значення, хто ви – ви можете мріяти про все і досягати своїх цілей». Якби ми почули щось подібне від українських президентів в контексті бізнесу – повірили б? Ні – саркастично сміялися б.

Американці обрали правих і отримали нову версію American Dream.

На жаль, ніхто з політиків в Україні не ставить перед собою настільки масштабних завдань.

Але це зараз. Поки соціалістів не винесуть з влади разом з кріслами, межею мрій буде транш МВФ, перемога на виборах і казки про те, що в Європейському союзі Україні буде краще, ніж в СРСР.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua