Дискуссия в Cato Institute (Вашингтон) «Идет ли Украина по правильному курсу?»

Сергій Носенко виступив в Сato Institute у Вашингтоні

by ГО РозвитокНовини

6 грудня 2017 року команда ГО «Розвиток» приєдналася до дискусії «Чи правильним шляхом рухається Україна» в Cato Institute (Вашингтон).

Сергей Носенко, Сергій Кузяра, Ігор Балута, Андрій Костін, Олександр Савкін, Єгор Фірсов і Дмитро Легеза взяли участь в експертній дискусії у впливовому американському think tank.

«Часто західні партнери України мають не правильне уявлення про реальну ситуацію в Україні, адже керуються інформацією з медіа, – каже один із засновників ГО «Розвиток» Сергій Носенко. – Ми мали на меті донести до американської аудиторії реальний стан справ в Україні».

Сергей Носенко и Сергей Кузяра, Розвиток

Сергій Носенко взяв участь у засіданні Міжнародного Республіканського Клубу

by ГО РозвитокНовини

Перше презентаційне засідання Міжнародного Республіканського Клубу відбулося в Києві. На заході зібралося близько сотні гостей, серед яких лідер партії “Основа” Сергій Тарута, засновник суспільно-політичного руху “Розвиток” Сергій Носенко, народний депутат України Оксана Продан, народні депутати Олексій Скрипник і Ольга Богомолець, а також інші політики, експерти та громадські діячі.

Міжнародний республіканський клуб є платформою обговорення на всеукраїнському та міжнародному рівні нових ефективних громадських моделей на основі республіканської ідеології.

За словами президента Міжнародного Республіканського Клубу Анатолія Пінчука, ідея створення цього Клубу виникла під час спілкування з колегами з США, Польщі, країн Балтії.

«У нас з’явилося розуміння необхідності пошуку відповідей на виклики, які нині є в світі. Особливо щодо спроб маніпуляцій суспільством з боку окремих груп та країн. Для України – це дуже актуально, через наявність таких спроб з боку РФ і місцевої олігархії. Чому саме Республіканський Клуб? Тому що республіканська ідеологія – це ідеологія співуправління громадянами країною. Republic – перекладається як спільна справа, тобто держава як спільна справа громадян. Тому ми і збираємо однодумців такої ідеології», – сказав він.

На думку засновника суспільно-політичного руху “Розвиток” Сергія Носенка, тільки у вільний економіці, яка функціонує на республіканських засадах, можливий реальний приплив інвестицій, а саме успішна економіка є запорукою успішності та сили країни у світі.

Організатори відзначили, що засідання клубу буде проходити регулярно з певних тем. А політичні та суспільно-політичні організації, представники яких будуть входити в клуб, мають ці напрацювання втілювати у життя.

Українські ініціатори створення Клубу:

1. Анатолій Пінчук, президент ВГО “Українська стратегія”, президент Клубу.

2. Андрій Ніколаєнко, голова політичної партії “Основа”.

3. Сергій Носенко, засновник ГО “Розвиток”.

4. Ольга Богомолець, народний депутат України.

5. Оксана Продан, народний депутат України.

6. Євген Рибчинський, народний депутат України.

7. Віктор Романюк, народний депутат України.

8. Олексій Скрипник, народний депутат України.

9. Сергій Тарута, народний депутат України.

10. Єгор Фірсов, член ГО “Розвиток” народний депутат 7-8 скликання.

В Україні з’явилася нова праволіберальна платформа “Розвиток”

by ГО РозвитокНовини

У Києві пройшов «круглий стіл» на тему «Розвиток України. Соціально-економічні інструменти змін», за результатами якого було прийнято рішення про створення праволіберальної політичної платформи на базі громадської організації «Розвиток».

Про це повідомляє прес-служба платформи.

Ключевимі завданнями проекту повинні стати консолідація правих, консервативних економістів України, формування проектів галузевих реформ і напрацювання комплексної стратегії для всієї України.

«Агресивна ліва, соціал-демократична риторика, яка домінує в Україні ще з часів СРСР, зараз шкодить Україні як ніколи. Економічна криза в Україні багато в чому обумовлена тим, що влада так і не змогла почати справжні економічні реформи», – вважає засновник проекту «Розвиток», інвестбанкір Сергій Носенко.

На його думку, ключовим фактором таких реформ повинні стати люди з новим світоглядом.

«Громадська організація “Розвиток” ставить перед собою мету створити нову платформу і знайти інструменти, в тому числі політичні, для побудови нового суспільства, яке буде спрямоване на добробут людей, вільних від ідеологічних догм та обмежень. Ми хочемо сформувати нові суспільні та економічні реалії», – сказав Носенко.

Носенко впевнений, що економічні проблеми країни багато в чому обумовлені застарілими політичними поглядами тих, хто керує країною.

«Жоден розсудливий бізнесмен не захоче інвестувати в Україну з її нинішньою економічною моделлю. Репресивна податкова система, неправосудні судові рішення, деструктивна політика НБУ – все це створює винятково негативні тренди в українській економіці», – заявив Носенко.

За словами засновника, платформа виступає за те, щоб Україна була сильною країною, за сильну армію, але категорично проти репресивної правоохоронної системи, «яка зараз існує на всіх рівнях».

«Це призводить до консервації бідності, що вигідно нинішній політичній еліті – за своєю суттю соціал-демократичної, бо бідними людьми досить просто керувати», – каже Носенко.

До платформи «Розвиток» вже приєдналися бізнесмен Сергій Кузяра, екс-голова Харківської ОДА Ігор Балута, народний депутат VII-VIII скликань Єгор Фірсов і ряд інших бізнесменів, регіональних лідерів і економістів, але при цьому проект відкритий для нових прихильників.

«Роль держави в економіці повинна бути знижена, тому що в нинішньому вигляді вона породжує тільки корупцію і бюрократію, затримує розвиток. Заміні підлягає система державного менеджменту і економічних відносин», – підсумував Сергій Носенко.

Сергій Носенко про відкриття хаба «Розвиток» в Харкові: «Це інвестиції в людський капітал»

by Новини

У Харкові почав роботу перший з мережі креативних хабів під брендом «Розвиток».

Про це повідомляє прес-служба організації.

Креативний хаб «Розвиток» став першим в мережі, в подальшому хаби будуть відкриті у великих містах – Одесі, Дніпрі та Херсоні.

«Хаб« Розвиток буде не просто класичним простором коворкінгу і освіти. Це більше соціально-просвітницький проект, головним завданням якого є формування нових спільнот людей, які зацікавлені в отриманні сучасних знань, інтелектуальних дискусіях », – сказав засновник проекту, лідер громадської організації« Розвиток »Сергій Носенко.

2f53d3ed28daff0a7f3274377c2_46171_p0

Сергій Носенко відкрив в Харкові перший креативний хаб мережі “Розвиток”

by Новини

У Харкові почав роботу перший з мережі креативних хабів “Розвиток”. Ініціатор проекту – бізнесмен, глава українсько-американської інвестиційної компанії International Investment Partners Сергій Носенко анонсував відкриття хабів в Одесі, Дніпрі та Херсоні найближчим часом.

“Хаби в великих містах стануть першим етапом побудови мережі по-справжньому соціальних і прогресивних центрів, які будуть не просто бізнес-проектами. Місія проекту “Розвиток” – ціннісний розвиток аудиторії, розширення кругозору українців, можливості для них отримати доступ до найсучасніших знань”, – сказав Сергій Носенко.

За планом Сергія Носенка, хаби будуть відкриті не тільки в містах-мільйонниках, але і в районних центрах.

“У невеликих містах потреба в таких хабах навіть вища, оскільки там менше технологій, менше інновацій. Ми хотіли б відкрити людям в регіонах нові можливості, в тому числі, для презентації бізнес-проектів і пошуку інвестицій, для формування спільнот нового типу, команд людей, які сповідують прогресивні економічні цінності”, – сказав Носенко.

Формат хабів мережі “Розвиток” передбачає стандартні коворкінг і конференц-зали з особливими условами для місцевих журналістів, а також – і це найголовніше – можливості для громадських активістів, культурних проектів, просвітницьких та освітніх ініціатив.

“Хаб “Розвиток” відкритий для проведення інтелектуальних дискусій, лекцій, широкої освіти і навчання в першу чергу. Харків став першим містом, де стартував проект, серед молодих людей тут величезний попит на прогресивні ідеї”, – сказав Сергій Носенко.

Креатівний хаб “Розвиток” працює в Харкові за адресою вул. Дівоча, 6.

Сергей Носенко – український бізнесмен, старший керуючий директор україно-американської інвестиційної компанії International Investment Partners, один із засновників громадської організації “Розвиток“.

“Розвиток” – це інвестиції в людський капітал в Україні”, – сказав Сергій Носенко на відкритті хаба в Харкові.

Брекзіт і популізм

by Новини

Прочитав декілька постів і коментарів з приводу останніх подій, пов’язаних з Брекзітом. В черговий раз я бачу, що українські аналітики і навіть політики виходять з аксіоми, що бути в складі ЄС апріорі більш вигідно, ніж там не бути.

Але ця теза вкотре помилкова з точки зору британської економіки, цифр, грошей і всього того, що можна порахувати.

Чому виникає ця системна помилка? Чому, якщо порахувати економічний ефект – то Британії вигідніше вийти з ЄС, ніж залишитися, але її за це критикують? Чому треба бути біднішими, але в ЄС, а не найбагатшим – але окремо? Що це за логіка?

Це не логіка, це соціалістична пропаганда.

Більшість українських політиків, які засуджують Брекзіт, здобували освіту за часів СРСР і так чи інакше, можливо, навіть підсвідомо, мислять «колективними» рамками і штампами. Тому їм так близька ідеологічна база Європейського Союзу – сучасного аналогу СРСР. Там все той же: рівність народів, умовно-ліберальна політика, свобода всередині кордонів ЄС. Тому, звичайно, з точки зору соціалістичної пропаганди ЄС – це добре, а Брекзіт – це погано.

Але сам процес Брекзіта йде.

Минулого тижня Палата Громад британського парламенту провалила голосування, на якому прем’єр Тереза Мей презентувала свій проект договору з умовами про вихід з ЄС.

Чому? Тому, що депутати вважають його занадто м’яким, компромісним, і вимагають більш «жорсткого Брезкіта», максимальної незалежності від ЄС. Проект же Терези Мей передбачає більш тісні відносини з Європою, ніж налаштовані члени парламенту, при цьому – зниження впливу Європейського суду, обмеження прав вільного пересування і умовно-незалежну торговельну політику.

Але при цьому питання про те, що Брекзіт не потрібен зовсім, не стоїть.

На цьому тижні почнеться черговий раунд дебатів, він триватиме до 29 січня. Дата виходу Великобританії з ЄС – 29 березня, до цього текст договору потрібно узгодити, інакше станеться так званий «no-deal Brexit» – тобто повний вихід без договору, без будь-яких особливих умов. Незважаючи на те, що в такому варіанті не зацікавлена жодна зі сторін – він теж можливий.

Британська преса розмірковує про те, чи потрібно будувати з ЄС такі відносини, як у Норвегії, або як у Канади, на сторінках газет дискутують щодо помилок Мей в комунікації з окремими політичними групами. Загалом, в Британії все нормально.

А після Брекзіта буде ще краще.

Як і в США, коли закінчиться шатдаун. Саме так виглядає сучасна політика в країнах, де на першому місці стоїть економіка.

США за останні пару років вийшли з ряду торгових і екологічних угод, які шкодили американській економіці і знизили податки, щоб дати поштовх розвитку бізнесу всередині країни. Британія виходить з ЄС, щоб повернути собі право встановлювати збори, митні обмеження і жорстко лімітувати кількість іммігрантів. Метою кожної такої дії є створення максимальної кількості робочих місць всередині країни, право відмовляти (так, нещасним) біженцям заради спокою на своїх вулицях. У глобальному сенсі це орієнтація на те, чого хочуть твої виборці, а не бюрократи десь в Брюсселі і глобальна преса;

доводиться протистояти соціалістичнії європейськії пропаганді і сучасним аналогам газети «Правда».

Це принципово інший рівень відповідальності політиків і виборів. У такій ситуації вибори і соціологія якраз дозволяють стежити за рівнем підтримки, щоб не виходило так, як в Україні: партії парламентської коаліції мають рівень довіри 0,5%, але при цьому роблять вигляд, що так і треба і приймають якісь рішення.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

«Українські Макрони», як справи?

by Новини

Українські медіа дуже схильні нескінченно шукати якісь взірці для наслідування, створювати карго-культи і ідолів, яким потрібно достатньо добре молитися, щоб пішов дощ або припинився сніг. Я завжди звертаю увагу на такі пасажі. Вони були про Яресько, Абромавічуса, Міклоша, потім про Саакашвілі – всі ці люди повинні бути рятувати Україну, вирішувати питання з реформами, корупцією і чимось там ще. Потім в Україні все говорили, що «нам потрібен свій Макрон». Тепер у Франції заворушення і народ вимагає відставки Макрона, його рейтинги обвалився на 17% за 3 місяці. Цікаво, як там чергa «українських Макронів», рухається?

Макрон прийшов до влади у Франції півтора роки тому як прагматичний центрист і глобаліст, альтернатива набирає обертів «націоналізму».

Націоналізм у Франції – це не те ж саме, що націоналізм в Україні. Націоналізмом у Франції називають радше євроскептицизм, тренд економічної суб’єктності, антиіммігрантські настрої.

Націоналізм у Франції прямо протиставлений соціалізму Європейського Союзу з його регуляціями потужності пилососів і параметрами свіжих огірків.

Ліві вважають Макрона занадто близьким до великого бізнесу, а праві – апологетом глобалізму і нездатним захистити власні кордони Франції. Макрон дав різкий крен вліво, потрапив під вплив великих корпорацій, капіталу, який прагне за всяку ціну законсервувати свій вплив у світі. Зараз основна проблема Макрона в тому, що потрібно підвищувати податки на паливо, щоб підтримувати тренд «боротьби з глобальним потеплінням» і розвивати міську інфраструктуру. Протести у Франції прекрасно ілюструють ситуацію, в якій всі підтримують міф про «глобальне потепління» рівно до того моменту, поки не доводиться заплатити на нього з власного гаманця.

Макрона люблять медіа. Він за альтернативну енергетику, гуманістичні цінності, європейську спільноту. Рік тому він претендував мало не статус нового світового лідера, а зараз має рівень підтримки менше 23% і безробіття близько 10%.

Трампа ненавидять в ЗМІ. Він підтримує ринки вугілля і газу, знижує податки і виходить з невигідних екологічних угод. Але Трампа підтримує 45% американців, рівень безробіття в США зараз менше 4%.

Легко екстраполювати все це і на Україну. Замість лібералізації, мінімізації ролі силовиків в Україні після 2014 року створили кілька додаткових прокуратур, бюро, агентств, які мають силові повноваження і підрозділи. Нацбанк зачистив ринок від українських банків і перетворився в мегарегулятора. І все це робиться під прапорами боротьби з корупцією.

Я не знаю, скільки років потрібно українському суспільству, щоб зрозуміти, що це так не працює. Щоб знизити рівень корупції серед чиновників – потрібно менше самих чиновників, а не більше прокурорів.

Грубо кажучи, нам потрібен ані новий Макрон, ані якийсь месія, ані Антикорупційне бюро та прокуратура, а цифровий уряд, продаж держбанків і податкова лібералізація.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Прийшов час виставити рахунок за Голодомор та репресії

by Новини

В сучасній українській історії дуже багато сумних дат. Ми часто згадуємо жертв тих чи інших подій і дуже рідко говоримо про свої перемоги. Іноді мені здається, що культ віктимності пронизав всю сучасну культуру України.

Це погано. В першу чергу тому, що таке інформаційне поле виховує в мільйонах людей уявлення про те, що страждання неминучі. І що ті, хто скоює злочини світового масштабу, можуть залишатися безкарними.

Тема загиблих від Голодомору для мене особисто є дуже болючою. Я розглядаю її не тільки як свідому атаку на український народ, а й як продовження політики знищення певного класу людей, середнього класу, тих, хто звик працювати на себе, сам себе забезпечувати і бути, наскільки це було можливо в XX столітті, вільними. Логічно, що такі люди стали об’єктом ненависті комуністів.

На жаль, і зараз в Україні часто можна зустріти неповагу, ненависть до людей з високими доходами. Тільки якщо в 30-х їх знищували фізично, то зараз максимум, що їм загрожує – це мракобіси в податковій і прокуратурі. Прогрес очевидний – але його недостатньо.

Недостатньо просто визнати факт того, що Україна стала жертвою тоталітарного режиму СРСР. Це дає тільки страждання. Свої права потрібно відновити – і це дасть силу.

Немає нічого складного в тому, щоб розрахувати збиток від втраченого майна після комуністичної революції, від експропріацій бізнесу (заводів і фабрик, земель) і особистої власності громадян (квартир, будинків тощо).

Я поки не знаю, в якій валюті оцінювати людські жертви – від геноциду до війни, в яку Україна була втягнута диктаторами і в якій зазнала колосальних людських втрат. Від того, що 70 років в країні процвітала негативна кадрова селекція, що призвело до тотальної деградації управлінської системи та інтелекту.

Але я точно знаю, що потрібно починати ці підрахунки. Всі злочини СРСР щодо України залишилися безкарними і в тому числі тому правонаступник СРСР – Росія – продовжує атакувати сусідні держави.

Очевидно, що потрібно виплатити компенсації за експропрійоване комуністами майно. Це важливо навіть не тим, у кого 100 років тому щось відібрали. Це важливо нам. Ми повинні запам’ятати самі і пояснити своїм дітям, показати їм на прикладах, що приватна власність є недоторканною, основою людської цивілізації і ніяка влада не може нічого ні у кого відбирати, а всі винятки з цього правила описані в Кримінальному кодексі.

Очевидно, що не можуть залишитися безкарними Голодомор і репресії. Правонаступник СРСР повинен нести фінансову відповідальність за шкоду, яка була завдана Україні як державі, українському народові взагалі і всім тим людям, прізвища та імена яких вдалося зберегти. Так, безумовно, в організації репресій і Голодомору брали участь і українці, але очевидно, що вони були представниками «окупаційної адміністрації», на кшталт вождів ЛДНР зараз.

Кошмар, який влаштували комуністи зі своїми продрозкладками, хлібозаготівлями, колгоспами та іншим ніколи не постане два рази. Але збиток, який понесла Україна, повинен бути компенсований.

Немає прощення за Голокост, навіть якщо наглядачеві концтабору 95 років, він емігрував з США, і з огляду на вік вже не усвідомлює, що відбувається навколо. Так само немає прощення за штучний голод в Україні, за закон «Про три колоски», за масові розстріли, депортації і табори смерті в Сибіру.

Ми ніколи не зможемо повернути людей, але зможемо відновити свої права. І поки цього не відбудеться – ми не зможемо почати писати нову сторінку історії.

Своєї власної історії.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

58a16f94d2a3a

Brexit – це хороший приклад для України

by Новини

Британія виходить зі складу Євросоюзу з економічних причин. ЄС для Королівства – це бюрократи, негативний торговий баланс і потенційна криза мігрантів. Для України Brexit – хороший кейс про те, що економічні інтереси держави повинні стояти на першому місці і ніколи не опускатися в цьому рейтингу.

У червні 2016 року британці на референдумі проголосували за вихід з ЄС. На той час Великобританія випереджала ЄС за темпами економічного зростання практично в 2 рази, а безробіття в Британії було на третину нижче, ніж в ЄС. При цьому наростав негативний торговий тренд – у Великобританії в 2015 році 54% імпорту і тільки 44% експорту припадало на ЄС.

Великобританія не входила в Шенгенську зону, використовує фунт замість євро, і в цілому структура її економіки сильно відрізняється від загальноєвропейської. У Британії низький рівень державних пенсій і соціальних гарантій, дуже розвинений ринок послуг, сильна національна валюта, високий рівень фіскальної централізації, а аграрний сектор – мінімальний. Економіка побудована на експорті високих технологій, інвестиції, Лондон – це фінансова столиця Європи рівня Нью-Йорка в Америці і Токіо в Азії.

Як ЄС вплинув на окремі галузі економіки Британії?

Приклад. ЄС – це в першу чергу митний союз. Після вступу в ЄС Великобританія визнала «загальноєвропейськими» свої рибні запаси, що призвело до появи в британських територіальних водах риболовецьких судів інших держав, скорочення робочих місць в галузі і зміни її структури взагалі. Саме для регулювання подібних ситуацій в ЄС існує квотування, нормативне регулювання, субсидії та інше. А ось в Британії соціалізму не було ніколи, тому все це для них – чисті збитки.

Ще приклад. Після переходу в єврозону члени ЄС втрачають можливість гнучкого управління курсом національної валюти, емісії, девальвації. Саме це стало причиною економічних проблем в Греції, тоді як в Британії Нацбанк має всю повноту контролю над національною валютою. І такі кризи, як в Греції, загрожують стабільності самого євро як валюти.

Ринок праці в Британії також відрізняється від європейського – там нижчий рівень безробіття, але при цьому нижче і рівень соціального захисту, гарантованого державою. Вимоги ЄС щодо виплат по безробіттю і кількості робочого часу Британію не влаштовували ні 30 років тому, ні 20, ні 10. До європейських угод про працю Британія приєднувалася з застереженнями.

У міру того, як торговельний союз європейських країн розширювався і (що неминуче) бюрократизувався, в Британії зростало невдоволення делегуванням частини державних повноважень Брюсселю і обмеженням національної політиці на догоду все Європі. У країнах ЄС збільшуються податки, з ЄС в Азію і США виїжджає молодь, населення старіє, зростання популярності радикалів говорить про зниження реальних доходів, а криза мігрантів значно посилила позиції євроскептиків в британській політиці.

Безумовно, Європа часів німецької марки і французького франка і Європа зараз – це різні за рівнем життя Європи.

Невдоволення накопичувалося досить довго і, незважаючи на те, що Британія – досить багата країна, елітам набридло виконувати соціалістичні завдання то з порятунку Греції, то по прийняттю мігрантів. При цьому всі ці особливості митного і трудового регулювання всередині ЄС йдуть на користь біднішим країнам: вони отримують безмитний доступ до величезних ринків багатих країн.

Очевидно, тому вони і прагнуть в ЄС, як, наприклад, Україна. І поки загальноєвропейські регуляції вирівнюють статистичні показники в цілому по континенту, економічний розвиток Британії сповільнюється.

Brexit – це, простою мовою, відмова Лондона від нескінченної боротьби зі штабом євробюрократів в Брюсселі. І розглядати Brexit потрібно саме в економічному контексті. Для британських громадян ЄС – це не набір міфологем і не крапка культурного тяжіння, як для України, а в першу чергу ринок. І вихід з ЄС відкриє перед Британією найбільші світові ринки США, Китаю і навіть Росії, – тобто важливо розуміти, що до ізоляціоністської політиці це привести не може. Британська економіка – це глобальний гравець.

Взагалі, саме такий – прагматичний – підхід і політиків, і бізнес-еліт, і звичайних виборців є найправильнішим. Чи вигідно вступити в ЄС? До яких фінансових результатів призведуть країну нові регуляції, рішення і вимоги? Ніякої сакралізації, ніяких пафосних тез про загальну культуру, літературу і призначення. Зазвичай за такими пишномовними словами ховається розгубленість і безвідповідальність. Грубо кажучи, раніше українські бюрократи і чиновники їздили на поклон до Москви, то тепер місце призначення – Брюссель. З цієї ж серії – призначення експатів на високі державні посади, запрошення «месій» з інших країн, які повинні краще знати, які рішення потрібно приймати в Україні тощо.

ЄС поступово перетворюється на сучасну версію СРСР, коли багатша Західна Європа (а точніше, окремі країни західної Європи) використовує митний союз для активної політичної і економічної експансії на ринки Східної Європи. Навіть якщо інтеграційні процеси в Європі потім сповільняться – бізнес залишиться.

А Брюссель стає другою Москвою. Там сидять полчища бюрократів, збираються чиновники і євродепутати, при цьому в самих країнах ЄС політичні події розвиваються зовсім непередбачувано.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Знищити український страховий ринок

by Новини

Верховна Рада готується прийняти найшкідливіший законопроект з усіх, які з’являлися там за останні років 10. Це законопроект про спліт – про передачу функції контролю за страховими компаніями Національному банку України.

Практично 20 років – з початку 90-х – я працював зі страховими компаніями в Україні і в Східній Європі. Я на власні очі бачив, як формувався і розвивався страховий ринок в Україні, Росії та інших пострадянських державах.

У грудні 2015 року – майже 3 роки тому – я написав блог Зачистка ринку страхування. До чого готуватися? У тексті докладно описано, чому не можна передавати НБУ функції регулювання страхового ринку. Тоді це питання активно обговорювалося, потім було довге затишшя. Я вже було подумав, що від цієї згубної ідеї вирішили відмовитися, але НБУ знову почав її лобіювати.

Наміри, як завжди, благі – нібито захист інтересів споживачів послуг. Але цими намірами вислана дорога до другого кола знищення національного капіталу.

Почну з того, що я стратегічно не згоден з курсом НБУ.

Я вважаю, що «очищення банківського ринку» завдало економіці країни колосальної шкоди, це було чисте зло. Фактично НБУ зачистив український банківський ринок від українських же банків, віддавши його на відкуп міжнародним (в тому числі російським) і держбанкам, а тепер те ж саме хочуть зробити і з ринком страхування.

У разі, якщо НБУ вдасться пролобіювати ухвалення закону про спліт, дрібні і середні компанії класичного страхового ринку будуть змушені припинити роботу, і їх місце займуть великі міжнародні страхувальники.

Я знаю, що в українських медіа часто спостерігається прямо таки екстаз з нагоди приходу в країну великих міжнародних операторів, будь то кава, футболки або меблі для кухні. І я ніколи не розумів причин такого захоплення: чому вам подобається бути найманими працівниками в чужих корпораціях, а на свої системні компанії ви дивитеся з презирством?

Першим варіантом відповіді на це питання є «комплекс меншовартості» – той самий, який змушує вас вірити, що міністр фінансів будь-якої країни колишнього соцтабору впорається із завданнями краще, ніж обізнаний спец з України.

Другий варіант – це комуністичне мислення. Відібрати, поділити, розпродати.

Атака на страховиків створить турбулентність на страховому ринку, посилення вимог призведе до низки банкрутств і знову будуть втрачені мільйони і мільярди гривень. Постраждають в першу чергу рядові клієнти. Справа в тому, що держава гарантує депозити фізосіб в сумі до 200 тисяч гривень – а на страховому ринку ніяких гарантій немає, крім виплат по ОСАГО. Банкрутство або відкликання ліцензії страхової компанії – це втрата всіх премій.

І допускати цього не можна.

Я не знаю, чому професійне співтовариство не готове чинити опір цьому регуляторному концтабору. Можливо, люди деморалізовані тим, що на їх очах розкуркулювали власників банків. Але ж минуло вже більше 3 років, і всі бачать, що політика НБУ призвела тільки до того, що в прірву полетіли мільярди гривень національного капіталу, які могли б працювати в економіці. І в результаті Україна не отримала ні припливу інвестицій, ні кредитів на розвиток.

Ну і плюс політична токсичність.

Нацбанк, чиєю основною функцією повинна бути монетарна, хоче стати мегарегулятором. Він сам розробляє норми регулювання, сам стежить за їх виконанням, і, користуючись статусом незалежного державного органу, є абсолютно безконтрольним.

Замість того, щоб системно реформувати галузь і розмежувати регулюючі функції і контролюючі між різними структурами, таким чином мінімізувавши корупційні ризики, парламент збирається консолідувати в одних руках колосальний обсяг влади і повноважень.

Це самий що не є соціалізм. Якщо законопроект приймуть, Україна відкотиться років на 20 назад у розвитку страхового ринку. Але тільки 20 років тому компанії класичного страхового ринку мріяли про те, щоб стати №1, а тепер будуть мріяти піти з ринку якомога швидше.