Чому я підтримую право на зброю в США

by Новини

У лютому 2018 року в місті Паркленд (Флоріда) підліток з психологічними відхиленнями влаштував стрілянину в школі, вбивши 17 осіб. Трагедія в Керчі дуже схожа на те, що було в Паркленді.

Щоразу після кожного такого випадку в США починається дискусія про право на зброю. І кожен раз ми впираємося в те, що теракти, які здійснюють психи, ніяк не пов’язані з легальною зброєю. І не можна дозволяти політикам змішувати два цих поняття.

Що потрібно знати про зброю в Америці?

  1. Право на носіння зброї в США гарантовано другою поправкою до Конституції. Це одне з основних прав громадянина. Позбавити права на носіння зброї в Америці або обмежити таке право – це все одно, що влаштувати комуністичну революцію. Хоча, напевно, це не дуже точне порівняння. Тут комуністична революція неможлива, тому що громадяни цінують свої свободи і мають зброю.
  2. У США легально зброєю володіють приблизно 80-90 мільйонів людей. Це кожен третій дорослий. Зброя є в кожному другому домогосподарстві. Тільки половина власників зброї – чоловіки. 60% власників зброї з них купили його в цілях самозахисту, інші – мисливці і спортсмени.
  3. Отримати право на зброю в США складно. Це в Україні ви можете заплатити 200 гривень за довідку від психіатра і нарколога. Тут таке не проходить.
  4. Право на зберігання і носіння легального зброї призводить до скорочення кількості навмисних і ненавмисних вбивств, нападів, пограбувань.

З 1976 до 2008 рр. у Вашингтоні (DC) діяв закон, який зобов’язав усіх власників зброї привести його в неробочий стан (так званий gun ban). Через 5 років кількість вбивств (навмисних і ненавмисних) збільшилася на 10%, через 15 років – в 3 рази в порівнянні з 1976 роком. Столиця була лідером за кількістю вбивств на 100 тис. Населення і цей рівень почав знижуватися тільки після 1996 року. У 2008 році закон був визнаний неконституційним.

З 1982 до 2008 рр. в Чикаго був заборонений продаж зброї, а ту, що вже була у власності, потрібно перереєструвати раз в 1-2 року. У цей період кількість вбивств в Чикаго збільшилася приблизно на 10-15%. Після зняття обмеження – рівень знизився.

  1. У 1982 році в американських в’язницях проводили дослідження, і 70% засуджених говорили, що особисто знають інших злочинців, які зіткнулися з озброєним опором потенційної жертви. 40% відмовилися від нападу, тому що підозрювали, що жертва може бути озброєна. 34% злочинців були поранені жертвою або зіткнулися з озброєним опором. У США в’язниці також, як і в Україні, не «виправляють» кримінальників, за статистикою 77% з них роблять повторні злочини. Саме по собі право на зброю вже знижує ймовірність нападу.
  2. Right-to-carry laws (Закони про право на носіння зброї) в США дозволяють носити легальну зброю приховано навіть в більшості громадських місць. У різних штатах різна політика – десь влада зобов’язана видати дозвіл будь-якому адекватному заявнику, а десь може зажадати додаткових перевірок. Наприклад, додаткові документи запитують у штатах Нью-Джерсі, Нью-Йорк і Каліфорнія. У Техасі з 2016 року легальну зброю можна носити відкрито.
  3. У штаті Флорида (де в лютому в школі були вбиті 17 осіб) – близько 1,5 млн власників легальної зброї. Право на носіння можуть отримати тільки люди старше 21 років, без конфліктів з законом і без психологічних відхилень. 19-річний злочинець, який влаштував стрілянину в Паркленд, ніколи не б отримав дозволу на легальне зброю, тому що мав явні ознаки ментальної інвалідності.
  4. Я проти будь-яких узагальнень. Якщо якийсь псих стріляє в школі – це не привід закривати школи. Теракти 9/11 – це не привід забороняти хмарочоси і авіацію. Психів і терористів потрібно ліквідувати, щоб переважна більшість нормальних людей могла жити спокійно, а не навпаки. Не можна обмежувати права і свободи всіх через 1% недоумків.
  5. Члени будь-якого суспільства – і американського, і українського, – не є рівними за інтелектуальним рівнем, рівнем освіти та адекватності. Імовірність того, що ви станете жертвою нападу, є. І ви повинні мати право захистити себе. Неможливо собі уявити, щоб розсудлива людина відмовилась від такого права на користь ефемерного «суспільного блага».
  6. Важливо розуміти, що суспільству загрожують не власники легальної зброї, а психопати, екстремісти, грабіжники і вбивці.

Ось з ними і потрібно розбиратися.

У США питання права на зброю – ще і політичні.

38% власників зброї в Америці підтримують республіканську партію, ще 22% – так звані незалежні виборці, тобто голосують ситуативно.

Ринок зброї і супутньої інфраструктури в США величезний. Національна стрілецька асоціація – NRA – одна з найбільших в США громадських лобістських організацій з величезним впливом, яка послідовно підтримує республіканців. NRA виступала проти демократів Барака Обами і Хілларі Клінтон. NRA профінансувала кампанію кандидата в Президенти Дональда Трампа на суму не менше, ніж $30 мільйонів.

У США після трагедії в Паркленд перелякані підлітки виходили на акції протесту і вимагали обмежити право на зброю, хоча той, хто стріляв, права на зброю не мав і ніколи б його не отримав. Такими протестами демократи «вирощують» собі виборців. Залякують тінейджерів і молодь, які вже через кілька років отримають право брати участь у виборах.

ЗМІ пишуть, що стрілець з Керчі нібито мав право на мисливську зброю. Якщо це дійсно так – то це питання скоріше до процедури отримання дозволу, до тих, хто йому це право видав, а також до тих, хто дав йому гроші на рушницю. І, швидше за все, він би вбивав, навіть не маючи ніяких документів на зброю – бо свій теракт він спланував.

У США легальна зброя практично не бере участь у вуличних злочинах і побутових конфліктах, тим більше – в терактах. І в цьому різниця між двома цивілізаціями.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Я не розумію, чому Трампа називають популістом

by Новини

Він екстравагантний – це так. Але при чому тут популізм? Подивіться: все, що він обіцяв під час перевиборній кампанії – виконується. Який же це популізм?

Популісти це ті, хто на догоду виборцям роздають порожні, нездійсненні обіцянки, заздалегідь знаючи, що виконувати їх не збираються. Метою популістських кампаній є прихід до влади і можливість продовжувати і далі вішати локшину на вуха людям.

Найкращим прикладом популіста є Барак Обама з його вмінням вимовляти солодкі промови, але нічого не робити. Обама – демократ, і саме демократи в США є лівими популістами.

За роки правління Барака Обами в США демократи увірували в свою винятковість і мало не безальтернативність. За цей період в світі почалося кілька кривавих військово-політичних конфліктів, на кшталт війни в Сирії, Росія атакувала Грузію і, побачивши реакцію (точніше, відсутність реакції) президента Обами на це, напала на Україну. Саме демократи в США підписували невигідні Америці торгові угоди і узгоджували провальну ядерну угоду з Іраном, яка тепер загрожує дисбалансом всьому регіону. Все це робилося з міркувань популізму, піару, абстрактних «суспільних потреб».

Таку методику популізму зараз використовує влада в Україні, коли замість «хліба» – робочих місць та економічного зростання – маніпулюють темою мови. Хоча, чому дивуватися? У владі в Україні справжні соціалісти і соціал-демократи – як при Обамі в США.

Дональд Трамп зовсім не схожий на звичних рафінованих американських політиків. Ліберальний політичний істеблішмент пішов проти нього буквально війною. За останні рік-півтора на Трампа і його оточення сипалися нічим не доведені звинувачення. Що б він не робив – ЗМІ, що підтримують демократичну партію, показують його виключно в негативному контексті. Ці ж ЗМІ весь час демонструють «протестуючих» проти всього на світі.

Сьогодні Трамп переміг знову і серйозно. Його номінант затверджений Сенатом на посаду судді Верховного Суду (це аналог українського Конституційного суду). Судді обираються туди довічно або поки самі не підуть у відставку. Всього у Верховному Суді 9 суддів, більшість в суді має вирішальне значення при розгляді найважливіших питань федерального рівня.

4 суддів до Верховного Суду призначили президенти Клінтон і Обама, обидва – з демократичної партії. Ще трьох – республіканець Джордж Буш, одного раніше призначили за квотою Трампа, і призначення це пройшло тихо і мирно. Політично був баланс 4 на 4 плюс один умовно нейтральний суддя, призначений ще Рейганом.

І тут одне крісло звільнилося. Трамп номінував Бретта Кавано – кандидата з ідеальною репутацією, бездоганним послужним списком і авторитетом в професійному середовищі. Але політики і ЗМІ, що працюють в підтримку демократичної партії, влаштували проти нього таку психологічну атаку, що відлуння її потрапило навіть в українські новини. Усі звинувачення в спробах зґвалтувань і пияцтві були розслідувані ФБР і не знайшли підтверджень.

Але метою цієї кампанії був навіть не сам кандидат, не Кавано як юрист. Метою було перешкодити республіканцям отримати більшість у Верховному Суді.

Демократи своєї мети не досягли, Кавано був затверджений і вже прийняв присягу.

В результаті політичний баланс сил в США змістився в бік республіканців. Вони мають більшість у Верховному Суді (5 з 4), Сенаті (51 з 100). Наступний раунд боротьби республіканців і демократів – проміжні вибори в Конгрес через місяць.

Масштаб маніпуляцій, який допускають демократи і підтримуючі їх телеканали, газети та інтернет-ЗМІ – просто лякає. Вони все більше нагадують КПРС – токсичність, позбавлення суспільства права на полеміку, готовність знищувати опонентів і ламати їм кар’єри, впевненість у власній незамінності.

І це все в США – в країні, яка побудована на інститутах, балансі гілок влади і публічної демократії і вільної економіки. Хороший кейс для розуміння того, як може бути влаштована влада в Україні.

Вся ця історія ще раз свідчить тільки на користь small government, чисто технічної влади замість регуляцій на всі випадки життя.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Як у США платять податки і чому тут немає черг до податкової інспекції

by Новини

Коли я тільки починав бізнес в Україні – на початку 90-х – справи з платіжками, оплатою рахунків в банку були дуже плачевними. Платіжки друкувалися на друкарській машинці під копірку, їх потрібно було нести в банк, звідки вони практично завжди поверталися через якісь помилки. Після оплати рахунку гроші по Києву йшли тиждень. Зараз про це вже мало хто пам’ятає – світ і ми разом з ним зробили величезний технологічний ривок.

Не зрушила ні на міліметр тільки податкова адміністрація.

Бухгалтери і підприємці досі годинами стоять у чергах, щоб здавати звіти в податкову. Як 25 років тому, коли не було інтернету і комп’ютерів. Спочатку цілодобово здаються звіти по ПДВ, квартальні звіти, потім річні, їх не приймають, потрібно переробляти через якийсь коми або цифри, стояти в черзі знову, втрачати величезну кількість робочого часу.

Навіщо все це? Ніхто не може пояснити. Безглуздість процесу просто вражає. У моєму розумінні мета тут тільки одна – залякувати, тримати в страху всіх підприємців, робити їх слухняними.

Як бізнес здає звіт в податкову в США?

У найбагатшій країні в світі звіт в податкову – це справа серйозна, але абсолютно не така складна, як в Україні. США багаті не тому, що тут найлютіші податкові інспектори, а навпаки – тому що тут втручання в бізнес з боку держави мінімальне.

У США немає ПДВ, відповідно немає проблеми з ідіотськими ПДВ-накладними, їх блокуванням і тому подібне. Немає необхідності переводити і проводити фіктивні операції, з якою стикається більшість бізнесменів в Україні.

Потрібна готівка? Йдете в банк і берете. Правда, тут не розуміють навіщо – але отримати свої гроші ви можете в будь-який час.

Здати звіт в податкову в США потрібно 1 раз на рік – до 15 квітня. Більшість компаній взагалі не знають хто такий податковий інспектор, або де знаходиться податкова.

Як правило, в кожній компанії на контракті є бухгалтерська фірма, яка веде бухоблік. Ближче до кінця податкового періоду включається другий підрядник – аудитор, який заповнює для вас податковий звіт. Керівник бізнесу ставить на документах 2 підписи – одну на звіті, другу – на дорученні аудитору цей звіт здати. Зараз все робиться в електронному вигляді: отримали звіт на пошту, роздрукували, підписали, відсканували, відправили аудиторам. Це все.

Багато компаній в США вважають за краще не поспішати зі звітом і просять продовжити їм термін подачі з 15 квітня до 15 жовтня. Як правило, все це робиться без проблем. Податки платити потрібно теж 1 раз – після фактичного подання звіту.

З особистими податками те ж саме. Потрібно передати інформацію аудитору, він все прораховує і готує декларацію. Ви подаєте. Все.

Податки з зарплати відраховуються щомісяця автоматично. Якщо працюєте за контрактом (це аналог ПП в Україні), тобто отримуєте від замовника всю суму без податків, тоді податки потрібно заплатити самостійно при поданні декларації. Як правило, за підсумком року податкова ще й повертає якісь гроші протягом двох тижнів після подачі відповіді.

Поки в Україні кожен раз «на початку року» і «в кінці кварталу» в податкових будуть утворюватися кілометрові черги – ні про які реформи бізнес-клімату мови бути не може.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

Лайфхак для Гройсмана. Чим практика дорожнього руху в США відрізняється від української

by Новини

Український прем’єр Володимир Гройсман вважає, що поліпшення якості доріг в Україні призводить до зростання кількості ДТП, а тому потрібно встановити камери для фіксації порушень, щоб всіх контролювати, і збільшувати штрафи. Я не дуже здивований цим черговим соціалістичним флешбеком, але не згоден з Гройсманом. Якісні дороги, нормальні знаки і розмітка зменшують кількість ДТП, а не збільшують її. Я багато часу проводжу в Нью-Йорку, де трафік, як ви розумієте, складніше, ніж в Києві, і дороги хороші. При цьому низьку аварійність забезпечують на штрафи, а культура водіння в цілому.

У Нью-Йорку на вулицях багато машин з дрібними подряпинами і невеликими ушкодженнями, які легко можна отримати в дуже щільному трафіку. Однак через дрібні інциденти ніхто особливо не заморочується і тим більше не конфліктує. Справа в тому, що кількість порушень ПДР в історії водія серйозно впливає на вартість страховки.

Вуличний рух в Америці істотно відрізняється від нашого. Мене спочатку це шокувало, особливо – в Нью-Йорку.

Перше – специфіка трафіку. На Манхеттені квадратна вулична сітка – avenue з півдня на північ і street зі сходу на захід. При цьому і avenue, і street часто односторонні і з урахуванням того, що заставлені машинами – вузькі. Будь-яка машина, зупинилася біля будинку з будь-якої причини – таксі, Uber, швидка допомога, сміттєвоз, school bus, просто авто, яке когось чекає – може заблокувати трафік в кварталі. При цьому зупиняються вони абияк. І це не вважається чимось незвичайним.

При цьому в другому ряду додатково може зупинитися ще великий або середнього розміру truck, який розвантажує товари в магазин або доставляє замовлення в офіс на першому поверсі будівлі. Без проблем.

В Україні водія, який блокує вулицю в кращому випадку обносять триповерховим матом, тут же всі ставляться до цього терпляче: ніхто не сигналить, не лається, бо це вважається хуліганством.

Друге – таксисти. Пам’ятаю, колись, на зорі Перебудови в журналі «Новий світ» надрукували роман «Жовті королі» – про нью-йоркських таксистів. Потрапляючи на Манхеттен розумієш: дійсно, вони тут – королі.

Таксисти в НЙ дійсно «мали всіх на увазі». Вони зупиняються де треба і коли треба. Вони можуть від правої бровки різко перебудовуватися вліво або зупинитися посеред авеню. Всі терплять – це бізнес.

Третє – перехрестя. На поворотах праворуч і ліворуч ніхто нікуди не поспішає, не намагається проїхати поворот швидше, «втиснутися», а з тих, хто їде позаду прямо, ніхто не сигналить – всі їдуть один за одним і обов’язково пропускають пішоходів.

Рівень поваги один до одного в порівнянні з Україною – космічний.

У годину пік на перехрестях багато поліцейських, які стежать за тим, щоб не виїжджали на завантажений перехрестя і не блокували його. Ви, Володимире Борисовичу, давно намагалися повернути з Володимирської на бульвар Шевченка в денний час?

Четверте – траси. По трасі їдуть спокійно, ряди змінюють рідко, спроба по-нашому «втиснутися» між машинами з дистанцією в 50 м викликає паніку у нормального водія. Їздити з неадекватною швидкістю тут теж не прийнято, як мінімум подумають, що водій не при собі.

П’яте – стан доріг. В основному дороги дуже хороші, знаки встановлені правильно, їх добре видно і так далі. При цьому нікому в голову не приходить витрачати величезні гроші на засоби відеофіксації порушень.

І головне. Ключова причина низької аварійності – страховка. Чим більше порушень ПДР і аварій на рахунку водія – тим дорожче обходиться йому страховка.

Порушення ПДР фіксують автопатрулі, як правило – мобільні. Якщо порушив – без варіантів, доведеться платити великий штраф або оскаржувати штраф в суді, що також обійдеться недешево. Найсерйозніше – це стати винуватцем ДТП, тому всі їздять з повагою до оточуючих. Ніхто не влаштовує розборки і не блокує рух в годину пік через подряпаного бампера або інший нісенітниці, не викликає поліцію і так далі.

Якщо не вмієш водити нормально – можна легко «доїздитися» до того, що платити за страховку для Toyota Corolla доведеться $400 місяць (для порівняння – зарплата поліцейського в НЙ – близько $ 3тис. в міс). Один раз заплатив – запам’ятав назавжди.

У США водіїв їздити акуратно і шанобливо мотивують їх же власними постійними доходами. В Україні ж страховка – річ швидше символічна (як, втім, і багато інших речей, зроблених за принципом «аби було»), один ліміт покриття при нанесенні шкоди здоров’ю – всього 200 тисяч гривень. У США ж здоров’я – це найдорожче, в страховці мова йде про мільйони і не гривень, як ви розумієте.

А в тотально бідній Україні підвести під наукову основу і витратити величезні кошти на систему відеофіксації порушень – це норма. Це як раз і є принцип, за яким держава тотально контролює всіх.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

$80 на день. Як паркувати машину на Манхеттені

by Новини

Машина, якщо ви живете на Манхеттені, річ практично некорисна і обходиться дуже дорого.

Уявіть собі, що пристойний автомобіль обходиться вам в $500 в місяць. (Це платіж в банк, все авто купуються в кредит приблизно під 4% річних, немає ніякої необхідності витрачати живі гроші). Приблизно стільки ж – як мінімум $500 на місяць – буде коштувати паркінг в підвалі житлового будинку. В офісних будівлях – близько $80 в день. Якщо буде вільне місце, можна поставити машину і на вулиці, сплативши парковку в паркоматі – це дешево, приблизно $2 за годину, але є обмеження по часу: наприклад, машину в одному місці можна залишити не більше, ніж на 2 години.

В таких умовах їздити на машині по Манхеттену складно, дорого і абсолютно безглуздо. Тому в робочий час краще використовувати таксі і Uber, а машиною користуватися у вихідні для поїздок за місто. У школи та секції дітей возить School bus.

Машини є практично у всіх, тримають їх в основному на вулиці – там, де це дозволено безкоштовно. Але таких місць небагато.

Парковка уздовж бордюрів на avenue, як правило, дозволена і безкоштовна тільки в нічний час, наприклад, починаючи з 21.00 і до 6-7 годин ранку. Вранці машину потрібно обов’язково забрати. На street стояти можна довше, але існує час для прибирання вулиць, коли бордюри повинні бути вільні. За цим теж потрібно уважно стежити.

Роздолля тільки в неділю – став машину де знайдеш місце і безкоштовно. Зазвичай у неділю Манхеттен порожній – всі місцеві роз’їжджаються, туристи в основному ходять пішки.

При тому система штрафів за неправильну парковку в Нью-Йорку – це величезний механізм, щорічно поповнює бюджет міста на сотні мільйонів доларів.

Як контролюється дотримання правил паркінгу?

З документів для водіння потрібні тільки права. На лобовому склі авто повинен бути розміщений талон техпаспорта, які містить інформацію про автомобіль для поліції або інспектора з паркування. Сам техпаспорт зберігається вдома і може знадобитися хіба що при продажу машини. Інспекторів з паркування багато, вони безперервно патрулюють вулиці зі сканерами. Під’їхавши на дозволене для паркінгу місце, ви йдете до паркоматів, платите за час паркування (крок – 20 хвилин), роздруковуєте талон і кладете під лобове скло. Інспектор, проходячи повз шеренги машин, перевіряє актуальність талона. Якщо талон прострочений – сканує талон техпаспорта, тут же друкує тікет – штраф, який залишає під двірником. Все – вам «надали квиток». В середньому штраф близько $100, у вас є місяць на те, щоб його сплатити або оскаржити.

Система проста і дуже ефективна, практично не викликає суперечок. Інспектор може витратити на накладення штрафу 30 секунд, йому не потрібно чекати водія-порушника і контактувати з ним.

Однак, як ви розумієте, Манхеттен – це зовсім окрема історія. В інших районах, де немає такого трафіку і таких проблем з паркуванням, в невеликих містах правила паркінгу можуть відрізнятися. Всі ці рішення приймаються на рівні муніципалітетів і місцевої влади, нікому і в голову не приходить регулювати це законом, як в Україні.

ТРАМП І УКРАЇНА. ЯК МРІЯТИ по-крупному

by Новини

Звернення Дональда Трампа до американського Конгресу за підсумками першого року роботи викликало фурор в США. Економіка зростає, і на цьому тлі потрібно говорити про мрії і амбітні плани.  Трампу вдалося мобілізувати своїх прихильників і сподобатися навіть сенаторам-демократам. Він швидко зруйнував всі «страшилки», які останні 2 роки плодили проти нього демократи. Вони називали його расистом, сексистом, шовіністом і вже складно пригадати, ким ще.

І що? Мова Трампа починається з публічних подяк офіцерові поліції (жінці, в даному контексті це важливо) за порятунок людей під час урагану. Ось він, лютий «шовінізм Трампа».

У виступі Трампа було багато популізму, однак мета таких заходів – як раз дати сигнал суспільству на зрозумілій йому мові. І суспільство тут приймає цей сигнал відмінно.

Але по-справжньому головною темою виступу Трампа для американців можна вважати не політику. У США зростає економіка, і в найближчі роки можна розраховувати на прискорення темпів зростання. В першу чергу це відбувається через політику Білого дому і Конгресу.

У 2017 році в США створено 2,4 мільйони робочих місць, в тому числі 200 тисяч – у виробництві. Рівень безробіття найнижчий за останні 45 років, а серед афроамериканців і латиноамериканців у США – найнижчий на всю історію ведення такої статистики. Вперше за багато років спостерігається зростання зарплат, зростає кількість малих підприємств.

Однак прогнози на майбутнє ще більш оптимістичні. В першу чергу тому, що в кінці минулого року прийнято закон про рекордне скорочення податків, який повинен повернути виробництво в США.

Сім’я з 4 чоловік з доходів в $75 тис. на рік буде платити в 2 рази менше податків після реформи. Демократи довго намагалися переконати суспільство в зворотньому, але реальність, тим не менш, саме така.

Apple повертає виробництво і створює 20 тисяч робочих місць в США, Exxon Mobil вкладе в економіку США $50 мільярдів, Chrysler переносить свій головний завод з Мексики до штату Мічиган, Toyota і Mazda відкривають новий завод в штаті Алабама. Це десятки тисяч робочих місць для американців, зростання податкових надходжень. Десятиліттями великі компанії переносили виробництво за межі США з економічних причин, а зараз республіканці створюють умови для того, щоб компанії повернулися.

Політику в енергетиці Трамп взагалі назвав «закінченням війни»: «Закінчена війна проти американської енергетики і проти американського вугілля». Це теж – про створення робочих місць. Реформа фармацевтичної галузі, зниження цін на ліки, відродження Детройта – ось масштаб завдань в США.

Трамп руйнує стереотипи які роками формувалися в ЗМІ, і не тільки про нього особисто. На тлі економічного зростання Трамп говорить про величезні державні інвестиції в інфраструктуру – $ 1,5 трильйона, що також дасть швидкий економічний ефект, про вихід з невигідних для Америки торгівельних угод, які укладені з політичних причин, або щоб підтримувати певні глобальні тренди.

«Це наш час. Якщо ви працюєте і вірите в себе, вірите в Америку, не має значення, хто ви – ви можете мріяти про все і досягати своїх цілей». Якби ми почули щось подібне від українських президентів в контексті бізнесу – повірили б? Ні – саркастично сміялися б.

Американці обрали правих і отримали нову версію American Dream.

На жаль, ніхто з політиків в Україні не ставить перед собою настільки масштабних завдань.

Але це зараз. Поки соціалістів не винесуть з влади разом з кріслами, межею мрій буде транш МВФ, перемога на виборах і казки про те, що в Європейському союзі Україні буде краще, ніж в СРСР.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

У Хілларі Клінтон великі проблеми

by Новини

Вкрай токсичні звинувачення проти Хілларі Клінтон в отриманні хабарів і політизації ФБР – це гірше, ніж звинувачення Трампа у контактах з росіянами.

Американські демократи на чолі з Хілларі Клінтон в ході президентських виборів намагалися зіпсувати репутацію Трампа звинуваченнями у співпраці з Росією, і використовували при цьому українських депутатів і кейс Пола Манафорта. Все це добре відомо і про це багато писали українські медіа.

Але при цьому у самій Хілларі Клінтон репутаційні проблеми набагато серйозніші. Конгресмени-республіканці з 2015 року звинувачують її в отриманні хабарів на посаді Держсекретаря в адміністрації Барака Обами.

У чому суть звинувачень?

У тому, що Клінтон в 2009-2011 рр. приймала рішення, спрямовані на мінімізацію впливу санкцій проти Ірану на американські, британські, шведські і навіть українські компанії, які мали там серйозні бізнес-інтереси.

Саме Держсекретар Клінтон могла вплинути на те, що одні компанії потрапили під санкції проти Ірану і втратили там бізнес, а інші – не потрапили і змогли заробляти далі.

При цьому ті, кому «пощастило», оплачували виступи Білла Клінтона на громадських заходах величезними сумами – мова йде про сотні тисяч доларів, – а також прямо і побічно жертвували гроші на рахунок Clinton Foundation, в тому числі за межами США.

За американськими канонами – це прямий конфлікт інтересів і політична ангажованість.

Ситуація продовжує розвиватися.

В ході розслідування «російського досьє Трампа», яке ініціювали демократи, з’ясувалося, що в ФБР за часів Обами існувала спеціальна група агентів, своєрідний «політичний відділ», який займався питанням президентських виборів в 2016 році. У «політичному відділі», кажучи українською термінологією, спочатку придумали «досьє на Трампа», потім на його підставі незаконно прослуховували телефони і стежили за членами його команди. А потім ці ж люди розслідували звинувачення Трампа в контактах з росіянами, вже після виборів!

Смішно: демократи вимагали розслідування проти Трампа, а в результаті цього розслідування вони вийшли самі на себе!

За масштабом і значенням для американського суспільства звинувачення в корупції у справі Клінтон – це катастрофа. Вона – уособлення еліти демократичної партії, яку так підтримувала на виборах українська влада (як прямо – через медіа, так і побічно – «зливаючи» Манафорта). Можливо, саме це і є причиною того, що українські ЗМІ практично в унісон пишуть про репутаційні проблеми Трампа і взагалі мовчать про те, як справи у Хілларі Клінтон.

А справи у неї погано, відверто кажучи.

Звинувачення проти неї куди більш токсичні, ніж проти Трампа. Тому що Трамп міг зустрічатися з усіма і обговорювати будь-які теми в статусі кандидата на пост Президента, поки не впливав на державну політику і не мав доступу до грошей платників податків.

А ось пані Клінтон була Державним секретарем, і те, що Держсекретар могла отримувати хабарі – ось це реальна проблема. І те, що одна з найпотужніших спецслужб у світі – ФБР – фактично служила штабу демократів, – це не просто проблема. Це масштабна репутаційна катастрофа для американських інституцій.

В Україні так зазвичай і відбувається на кожних виборах, тому за нашими мірками нічого скандального не відбулося.

А ось для США – це шок. І американська система права Клінтон цього не пробачить.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

НОВИЙ ВИТОК КРИЗИ

by Новини

Підвищення облікової ставки НБУ до 16% – це поганий сигнал для ринку. Ніякого реального кредитування з такою ставкою не буде, і проблемою зростання ВВП знову займатися нікому.

Облікову ставку НБУ піднімає для того, щоб утримати інфляцію. Але це не спрацює тому, що економіка України не є ринковою – влада нічого для цього не зробила. Зарегульована система живе за своїми законами.

Немає політичної волі для економічних реформ, всі збираються з силами перед президентськими виборами? Окей, МВФ відкладає черговий транш, курс долара зростає, а разом з ним негативні очікування бізнесу, і на випередження – ціни.

Замість того, щоб усунути причини, влада героїчно бореться з наслідками.

НБУ збільшує ставку, щоб залучити гривню в банки. До депозитів в гривні це нічого не додасть, а кредитування стане ще дорожче і ще менш доступним. Дорогі в обслуговуванні кредити бізнесу призводять до зростання цін на внутрішньому ринку і інфляції, або до ще більшого скорочення кредитування. Про скільки-небудь відчутне зростання ВВП в таких умовах говорити не доводиться – 2% в українських реаліях це буквально нічого, «близько нуля».

Програма МВФ розрахована до березня 2019 року. Підвищуючи ставку, в НБУ розраховували на «стабілізацію рівня інфляції до середини 2019 року». Серйозно? Якраз між президентськими і парламентськими виборами? Ну і, як правило ж в Україні саме так і відбувається!

Вірити в це нерозумно, це чистої води теорія, яка не має відношення до практики. Кабмін вже говорить про підвищення мінімальної зарплати (передвиборний рік!), еміграція продовжує зростати, МВФ вимагає підвищити комунальні тарифи. Попереду цунамі соціальних витрат і перерізання червоних стрічок, «будівництв століття» та інших епізодів перевиборної кампанії. На цьому тлі почнеться вихід капіталу з політичних причин, тому що результати виборів можуть бути непрогнозованими.

Все це сприятиме зростанню інфляції. І якщо НБУ буде діяти за нинішньою логікою і далі, то облікову ставку доведеться підвищувати ще і ще, блокуючи можливості для економічного зростання. Після боїв за Дебальцеве в 2015 році, коли курс долара на чорному ринку досягав 40 гривень, ставка була 30% і з 2016 року знижувалася.

Загалом, Україна заходить на черговий виток кризи.

Україна стала заручником бухгалтерського підходу до економіки. Всі намагаються поменше витрачати, і ніхто – побільше заробляти. Ця деструктивна модель знищує українські перспективи буквально з кожним місяцем.

Хоча на практиці все повинно бути навпаки. Саме зростання виробництва повинне бути метою влади. Спочатку виробництво і податки, робочі місця та інвестиції, а потім вже все інше.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

УБИВСТВА І ПОЛІТИКА. ЯК НЬЮ-ЙОРК ІЗ найнебезпечнішого МІСТА У США СТАВ НАЙСПОКІЙНІШИМ

by Новини

У 1980-х і першій половині 90-х в Нью-Йорку щорічно відбувалися від 2 до 2,5 тисячі вбивств. Це було одне з найнебезпечніших міст на планеті. У 1995 році криміногенна ситуація різко змінилася – кількість вбивств скоротилася спочатку до 1,5 тис, а зараз НЙ – найбезпечніший серед американських мегаполісів. У 2017 році вбивств було близько 350. Крім вбивств, приблизно в такому ж тренді скоротилася кількість грабежів, зґвалтувань та інших важких злочинів.

Як вдалося домогтися такого результату і причому тут політика?

Поліція в США – муніципальна, тобто підпорядковується мерам міст. З 1994 до 2014 року містом керували представники Республіканської партії – Рудольф Джуліані та Майкл Блумберг. Джуліані відомий практичним застосуванням «теорії розбитих вікон», але цікавий і досвід Блумберга – одного з найбагатших людей в США.

У поліції Нью-Йорка з середини 90-х встановлена ​​комп’ютерна система CompStat, яка аналізує статистику злочинів за всіма параметрами, від етнічних до територіальних.

Замість того, щоб збільшувати кількість поліцейських скрізь і роздувати штати, в Нью-Йорку діяли по-іншому. Поліцейських стало більше там, де ймовірність скоєння злочинів була вище, в «кримінальних районах». Коли Блумберг став мером, в 2001 році, в НЙ вбили 673 осіб, а коли йшов з посади, в 2013-му – 335, тобто кількість вбивств скоротилася майже в 2 рази. В цілому кількість тяжких злочинів скоротилося з 185 тис. в 2001 році до 111 тис. у 2013 році – більше, ніж на третину.

Ці результати були досягнуті БЕЗ ЗБІЛЬШЕННЯ ШТАТУ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ. Це питання ефективного докладання зусиль, а не поліцейської держави.

Політика тут в підході до вирішення питання: поліція і контроль потрібні мінімальному відсотку населення навіть такого складного міста, як Нью-Йорк. І на них потрібно зосередитися, а не організовувати наглядачів для всіх.

Блумберг в перший, в другій і в третій раз йшов на вибори з чисто республіканською риторикою – скорочення бюрократії, створення нових робочих місць за рахунок підтримки бізнесу (а не соціальних виплат безробітним і дотацій). Колосальний прогрес, якого досягло місто при республіканцях – це приклад того, яку роль відіграє політична позиція навіть у такій справі, як боротьба зі злочинністю.

І ось, після Блумберга мером міста обрали Білла де Блазіо, відомого громадського діяча і демократа. Що зробив де Блазіо? Правильно: почав роздмухувати штати і збільшив кількість поліцейських на 2000 чоловік, а потім відрапортував про «надзвичайне скорочення» кількості злочинів, хоча статистика свідчить про те, що їх менше не стало, і в цілому кількість, наприклад, вбивств на рівні 2012-2013 рр .

У чому різниця між Джуліані, Блумбергом і Біллом де Блазіо? У тому, що республіканці скорочують державний апарат і направляють його зусилля точково – туди, де потрібно втручання держави. А демократи під гаслом турботи про загальне благо підсилюють тиск і контроль над усіма, в першу чергу над нормальними людьми.

Припустимо, що середня річна зарплата поліцейського близько $40 тис. Загалом де Блазіо додатково витратив на поліцію $ 80 мільйонів. Тепер 2 тисячі поліцейських розставляють дорожні знаки.

А ось завдяки республіканцям можна спокійно ходити вулицями.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua

ЗЕЛЕНИЙ ТЕРОРИЗМ. ЧОМУ ПЕРЕГИНИ В ЗАХИСТІ ЕКОЛОГІЇ – ЦЕ СПОСІБ ПОЛІТИЧНОГО ТИСКУ

by Новини

Екологія завжди буде політикою. Шведські соціал-демократи в 1970-ті роки використовували глобальне потепління як привід, щоб отримати політичну підтримку для будівництва  атомних електростанцій. Про це в своїй книзі Green Tyranny ( «Тиранія« зелених» ) пише Rupert Darwall – колишній викладач економіки та історії Cambridge University, інвестиційний аналітик, автор The Wall Street Journal, National Review, the Daily Telegraph і The Spectator. Це його друга книга про «політичної екології», перша називалася The Age of Global Warming: A History.

Автор пише про те, що у  Швеції, яка зберігала формальний нейтралітет під час Холодної війни екологічна тематика використовувалася спецслужбами в політичних протистояннях. Саме через «зелених» у Стокгольмі агентура КДБ нагнітала страхи проти оборонної програми президента США Рональда Рейгана. Після Рейгана президентом став Джордж Буш-старший, СРСР припинив своє існування, а екологічна дискусія трансформувалася в Кіотський протокол і Паризьку кліматичну угоду, а в підсумку – кампанії, прямо і побічно спрямовані проти викопного палива, основи економіки як розвинених, так і країн, що розвиваються.

Я не належу до числа тих, хто зневажає екологічні програми, аж ніяк. Але я за науковий розрахунок і раціональний підхід.

З кожним новим дослідженням апологети глобального потепління втрачають аргументаційну базу.

Згідно супутникових даних, за останні 18 років глобальні температури на планеті практично не змінилися. Дослідження NASA, проведене в 2015 році, показало, що Антарктида не втрачає крижану масу і в даний час не підвищує рівень води в світовому океані. У 2016 році арктичного морського льоду стало на 22% більше, ніж в 2012. А якщо брати дані за 10 років, то не відбулося істотних змін. Незважаючи на заяви про те, що сніг «пішов у минуле», в зимовий час снігопади тривають.

«… Навіть якщо ви вірите в глобальне потепління, ІГІЛ – це більша проблема, Росія – це проблема, Китай – це проблема. У нас багато проблем. До речі, маніяк в Північній Кореї – проблема. У нього дійсно є ядерна зброя, вірно? Це проблема». Це слова Трампа. Він виключив «зміна клімату» зі списку загроз національній безпеці, прийняв рішення про вихід з Паризького кліматичної угоди і запропонував «енергетичне домінування» в якості одного з пріоритетів Стратегії національної безпеки США (National Security Strategy). Тепер американська влада зобов’язана протидіяти порядку денному, що завдає шкоди інтересам економіки та енергетичній безпеці США, чим, по суті, і стали глобальні структури «тиранії зелених».

Сполучені Штати завдяки сланцевої революції і вдосконалення інтенсифікації роботи свердловин, можуть стати лідерами у видобутку нафти і газу. Було знято заборону на прокладку нафтопроводу з Канади до Мексики, дозволена розвідка і видобуток в Атлантичному океані і Арктиці, збільшені інвестиції у використання атомної енергетики. У США нарощують вуглевидобуток, щоб зберігати робочі місця. Експорт вугілля з США збільшився на 55%, американське вугілля продають навіть в Україні.

Китай постійно говорить про зміну клімату та вуглецеве середовище, але не збирається закривати свої заводи, тому що саме на промисловості грунтується міць його економіки.

Україна через свій негативний тренд промислового розвитку, звичайно, викиди скорочувала, продавала квоти за Кіотським протоколом і навіть заробляла на цьому. Але це, скоріше, від бідності і застарілих технологій, а не тому, що в країні всі так турбуються про екологію. В Україні теж є своя історія «екологічної політики» – протести проти видобутку сланцевого газу в 2013 році, які по суті були організовані в інтересах РФ і Газпрому. Зараз про них вже мало хто пам’ятає, але локально вони відіграли велику роль, в тому числі і в подіях 2014 року.

Захист навколишнього середовища – практично ідеальний привід для критики енергетичного бізнесу – системоутворюючого для більшості держав, а значить, політичного.

По суті нагнітання екологічних страхів – це політика стримування економічного зростання, на кшталт протестів луддитів проти застосування машин і верстатів в ході промислової революції в Британії в XIX столітті. Але тільки в XX-XXI столітті за справу взялися кінорежисери, які показують всьому світу придуманий ними ж ядерний апокаліпсис. Екологічні страхи добре продаються, але і без верстатів вже нікуди.

 

Текст вперше опубліковано у блозі на порталі LB.ua