65309817_881749655507665_1722898273632518144_n

ЯК ПРЕЗИДЕНТ ІЗ БІЗНЕСМЕНАМИ ЗУСТРІЧАВСЯ. ВРАЖЕННЯ

28 квітня Президент України Петро Порошенко, прем’єр Володимир Гройсман та голова НБУ Валерія Гонтарєва провели зустріч з представниками українських об’єднань бізнесменів. Я зміг взяти участь як підписант Української бізнес-ініціативи, крім нас на зустрічі ще були представники EBA і Американської торгівельної палати. Офіс Дмитра Шимківа, який готував зустріч, анонсував діалог Президента і бізнеса – ми навіть питання приготували. За підсумками зустрічі є розуміння двох дуже важливих для мене тез. 

Президент є ключовим конструктором або ідеологом тих змін, які НБУ проводить на банківському ринку. На зустрічі бізнесмен Сергій Тарута критично висловився на адресу Валерії Гонтаревої, і реакція Президента була дуже гострою. При цьому Президент називає Гонтареву політично незалежною. За великим рахунком, цей діалог і був єдиним на зустрічі.

Після 10 травня в Україні буде новий генпрокурор, потім – транш МВФ і за цим послідує валютна лібералізація – таку логічну конструкцію вибудовує Президент. Політичну критику процесу призначення Генпрокурора та беззастережного дотримання вимог бухгалтерів МВФ Порошенко вважає дестабілізацією ситуації, аргументи проти підпорядкування стратегічних інтересів України бюрократичним нормативам МВФ не сприймає. Схоже, він дійсно не розглядає інших варіантів.

У моєму розумінні фінансова політика – це перший поріг, без лібералізації і розуміння стратегії ніякий рух далі неможливий, приватизація в тому числі.  Але на зустрічі говорили (точніше, говорили керівники держави, а ми були змушені просто слухати) також про приватизацію, судову реформу і підвищення тарифів.

Я був вкрай здивований тому, що в Україні є бізнес-асоціації, які не просто дають позитивні оцінки владі (допускаю, що деяку позитивну динаміку в окремих галузях дійсно можна помітити), а буквально співають їй дифірамби. Можливо, така поведінка обумовлена тим, що зустріч відбувалася без преси, і журналісти не напишуть текстів з іронічними заголовками.

В цілому виступ Петра Порошенка було досить популістичним – хоча аудиторія була готова до чесної розмови і обговорення болючих питань. У колі бізнесменів всі прекрасно бачать економічні моделі і структурні проблеми і, крім того, розуміють ще і світовий політичний контекст і мають широкі зв’язки в бізнес і політичних колах, наприклад, в США. Тому я був налаштований досить серйозно.

Бізнес сприймає владу, і в тому числі Президента України, як інструмент і готовий бути інструментом сам – питання тільки в узгодженні цілей і синхронізації планів і стратегій.  Але плани Президента мені не зовсім зрозумілі, тому що:

– У в регулюванні проблеми Донбасу першу скрипку грає хто завгодно – але не українська влада, яка в буквальному сенсі кровно зацікавлена ​​в її вирішенні;

– США вимагають змін до Конституції і виборів в окупованому Донбасі в липні. Український парламент затягує з голосуванням – депутати і суспільство не готові. Багато місяців їм розповідали про звитяжну антитерористичну операцію, при цьому політично сховавшись за спину США;

– антикорупційні законопроекти лобіюють громадські активісти за рахунок іноземних донорів;

– відставка того чи іншого міністра – привід для публічних коментарів посольств, а кожен новий міністр вважає, що його кандидатура узгоджена в Держдепі і багатозначно натякає на це в розмовах;

– НБУ за останні 2 роки ліквідував 68 українських банків, в тому числі ключові банки з українською капіталом, звільнивши серйозну частку ринку для російських банків і «дочок» європейських банківських структур.

Я прихильник стратегії політичної підтримки українського бізнесу, економічної суверенності і те, що відбувається в структурах української влади зараз довіри у мене не викликає.

Чи стало більше довіри до Президента після цієї зустрічі? Мій найголовніший висновок – будь-яку політичну критику Петро Порошенко сприймає як випади особисто проти нього. З одного боку, це свідчення дуже глибокого занурення, а з іншого – і це важливіше! – створює зайву персоналізовану напругу, інтриги і ускладнення між людьми, які пливуть в одному човні серйозно залежать один від одного.

Текст вперше опубліковано в авторському блозі на сайті LB.ua

65309817_881749655507665_1722898273632518144_n

Как Президент с бизнесменами встречался. Впечатления

28 апреля Президент Украины Петр Порошенко, премьер Владимир Гройсман и глава НБУ Валерия Гонтарева провели встречу с представителями украинских объединений бизнесменов. Я смог поучаствовать как подписант Украинской бизнес-инициативы, кроме нас на встрече ещё были представители EBA и Американской торговой палаты. Офис Дмитрия Шимкива, который готовил встречу, анонсировал диалог Президента и бизнеса – мы даже вопросы приготовили.

По итогам встречи есть понимание двух очень важных для меня тезисов.

Президент является ключевым конструктором или идеологом тех изменений, которые НбУ проводит на банковском рынке. На встрече бизнесмен Сергей Тарута критически высказался в адрес Валерии Гонтаревой, и реакция Президента была очень острой. При этом Президент называет Гонтареву политически независимой. По большому счету, этот диалог и был единственным на встрече.

После 10 мая в Украине будет новый генпрокурор, затем – транш МВФ и за этим последует валютная либерализация – такую логическую конструкцию выстраивает Президент. Политическую критику процесса назначения Генпрокурора и безоговорочного соблюдения требований бухгалтеров МВФ Порошенко считает дестабилизацией ситуации, аргументы против подчинения стратегических интересов Украины бюрократическим нормативам МВФ не воспринимает. Похоже, он действительно не рассматривает других вариантов.

В моем понимании финансовая политика – это первый порог, без либерализации и понимания стратегии никакое движение дальше невозможно, приватизация в том числе.

Но на встрече говорили (точнее, говорили руководители государства, а мы были вынуждены просто слушать) также о приватизации, судебной реформе и повышении тарифов.

Я был крайне удивлён нем, что в Украине есть бизнес-ассоциации, которые не просто дают позитивные оценки власти (допускаю, что некоторую позитивную динамику в отдельных отраслях действительно можно заметить), а буквально поют ей дифирамбы. Возможно, такое поведение обусловлено тем, что встреча происходила без прессы, и журналисты не напишут текстов с ироничными заголовками.

В целом выступление Петра Порошенко было достаточно популистичным – хотя аудитория была готова к честному разговору и обсуждению болевых точек. В кругу бизнесменов все прекрасно видят экономические модели и структурные проблемы и , кроме того, понимают ещё и мировой политический контекст и имеют широкие связи в бизнес и политических кругах, например, в США. Поэтому я был настроен достаточно серьёзно.

Бизнес воспринимает власть, и в том числе Президента Украины, как инструмент и готов быть инструментом сам – вопрос только в согласовании целей и синхронизации планов и стратегий.

Но планы Президента мне не совсем понятны, потому что:

– В урегулировании проблемы Донбасса первую скрипку играет кто угодно – но не украинская власть, которая в буквальном смысле кровно заинтересована в её разрешении;

– США требуют изменений в Конституцию и выборов в оккупированном Донбассе в июле. Украинский парламент затягивает с голосованием – депутаты и общество не готово. Много месяцев им рассказывали про победоносную антитеррористическую операцию, при этом политически спрятавшись за спину США;

– антикоррупционные законопроекты лоббируют общественные активисты за счёт иностранных доноров.

– отставка того или иного министра – повод для публичных комментариев посольств, а каждый новый министр считает, что его кандидатура согласована в Госдепе и многозначительно намекает на это в разговорах;

– НБУ за последние 2 года ликвидировал 68 украинских банков,в том числе ключевые банки с украински капиталом, освободив серьезную долю рынка для российских банков и “дочек” европейских банковских структур.

Я сторонник стратегии политической поддержки украинского бизнеса, экономической суверенности и то, что происходит в структурах украинской власти сейчас доверия у меня не вызывает.

Стало ли больше доверия к Президенту после этой встречи?

Мой самый главный вывод – любую политическую критику Пётр Порошенко воспринимает как выпады лично против него. С одной стороны, это свидетельство очень глубокого погружения, а с другой – и это важнее! – создаёт лишнее персонализированное напряжение, интриги и осложнения между людьми, которые плывут в одной лодке серьезно зависят друг от друга.

 

Текст впервые опубликован в авторском блоге на сайте LB.ua

52820187_1072124509655542_2872384598971514880_n

Сергій Носенко: Американські інвестори чекають на лідера реформ в Україні

Основний бізнес, яким керує International Investment Partners, – проекти в області мінеральних ресурсів і базових металів. Старший керуючий директор компанії Сергій Носенко каже, що американські інвестори поки не готові працювати в Україні. «Ми намагалися залучати інвесторів до розробки родовищ корисних копалин і інфраструктурних проектів в Україні, але політичні ризики переважують всі можливі вигоди і інвестиції не йдуть», – розповідає він. «Апостроф» говорив з інвестбанкіром про інвестиційний клімат, шкоду «технократів», приватизацію в Україні і про те, якою потрібно бути Україні в глобальному світі.

demo-attachment-47-Brightness_Contrast-11

Сергей Носенко: Американские инвесторы ждут лидера реформ в Украине

Основной бизнес, которым управляет International Investment Partners,  проекты в области минеральных ресурсов и базовых металлов. Старший управляющий директор компании Сергей Носенко говорит, что американские инвесторы пока не готовы работать в Украине. “Мы пытались привлекать инвесторов к разработке месторождений полезных ископаемых и инфраструктурные проекты в Украине, но политические риски перевешивают все возможные выгоды и инвестиции не идут”,  рассказывает он. “Апостроф” говорил с инвестбанкиром об инвестиционном климате, вреде “технократов”, приватизации в Украине и о том, какой нужно быть Украине в глобальном мире.

Сергей Носенко считает устранение с рынка банков с украинским капиталом катастрофой для Украины

За последние 2 года Национальный банк ликвидировал целый пул крупных банков с украинским капиталом. Старший управляющий директор инвестиционной компании International Investment Partners (IIP) Сергей Носенко считает, что стратегически и политически это может иметь для Украины катастрофические последствия, так как структура рынка будет переформатирована под дочерние структуры европейских и российские банки.

Сергій Носенко вважає усунення з ринку банків з українським капіталом катастрофою для України

За останні 2 роки Національний банк ліквідував цілий пул великих банків з українським капіталом. Старший керуючий директор інвестиційної компанії International Investment Partners (IIP) Сергій Носенко вважає, що стратегічно і політично це може мати для України катастрофічні наслідки, так як структура ринку буде переформатована під дочірні структури європейських і російський банків.

facebook_com_smnosenko___2_650x410

Іван Міклош як символ української безвідповідальності

«Іноземці можуть бути радниками або консультантами, але міністр – це політична фігура. Тому міністром повинен бути українець, можливо – той, хто довго прожив за кордоном, працював там, але обов’язково громадянин України… політичну відповідальність повинні брати на себе українські політики».

Це слова екс-міністра фінансів Словаччини Івана Міклоша, сказані в інтерв’ю 28 листопада 2014 року.

Тоді я з ним погодився.

Весь бізнес чекав, що уряд буде проводити реформи, – радикальні, можливо, хворобливі, різкі. Тоді все українське суспільство було готове потерпіти. Але пройшло півтора року: жодних податкових реформ, жодної реальної люстрації суддів, ручне регулювання на валютному ринку. Природно, з таким підходом інвестиційні ресурси і далі будуть закриті для України. Приватизація не проведена, на держпідприємствах продовжують будуватися багатомільйонні корупційних схеми. Саме з приватизації починались реформи в Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині. Досвід цих країн різний – є позитивний, є негативний, але вони пройшли цей шлях і він привів їх в Європу.

В українському ж парламенті голосів під закон про приватизацію немає – як виявилося, Фірсов – куди більша проблема для БПП, ніж заблокована приватизація.

«Кожного разу, коли мене запитують, що було найважливішою передумовою проведення словацьких реформ і що є найбільш важливою умовою в будь-якій країні в цілому, я відповідаю одне і те ж – політичне лідерство. Між кількістю критично важливих реформ і силою політичного лідерства існує пряма залежність», – писав Міклош в своїй колонці у вересня 2014 року.

Саме тому бухгалтер Наталія Яресько не може бути стратегом і політичним лідером. Саме тому я не вірив в «технічний уряд». Як не може бути стратегом і Абромвічус, і будь-який інший іноземець. За ними немає і не буде політичного ресурсу, підтримки виборців, достатньої комунікаційної бази. Технократ може бути тільки виконавцем, але ніяк, ні за яких обставин не може бути лідером реформ.

Але лідера серед української влади так і не знайшлось.

Замініть Яценюка на Гройсмана, а Гройсмана на Парубія? Це змінить фінансові та корупційні потоки. Але нічого не дасть державі та нормальному бізнесу.

«Найнебезпечніше – половинчасті реформи. Україна сама є яскравим прикладом того, як небезпечні такі реформи. Саме тому вам необхідні комплексні і радикальні перетворення». Це слова того ж Міклоша, сказані в 2014 році.

Але тепер Міклош вже «кандидат на пост міністра фінансів України».

Словакія, яка почала проводити реформи ще в кінці 90-х, зараз набагато випереджає Україну за всіма економічними показниками. При цьому не може не розглядати український потенціал як потенціал серйозного конкурента. І якщо в ході реформ словацька влада буквально заводила деякі промислові галузі в країну (наприклад – автомобілебудування), то Україна вже є індустріальною державою з інфраструктурою і достатнім інтелектуальним потенціалом, єдиною проблемою якого вже багато років є виключно відсутність політичної волі і політичного лідерства для проведення реформ.

Враховуючи складні економічні тенденції в ЄС і, наприклад, той факт, що середня зарплатня в тій же Словаччині в 10 разів вище, ніж в Україні, Словаччину можна розглядати як прямого економічного конкурента України, який має суттєві політичні переваги на кшталт членства в ЄС і стабільної влади. В Європі також йде боротьба за інвестиції, фінансові ресурси, нові робочі місця. Це світ з відкритою конкуренцією – набагато жорсткішою, ніж можуть собі це уявити напіврадянські «господарники» в Україні.

Проблема української влади в тому, що ніхто не хоче брати на себе політичну відповідальність за реформи. Ані Президент, ані прем’єр. Саме для підтримки цієї безвідповідальності їм потрібні Яресько з Абромавічусом, Бальцерович, Міклош, Саакашвілі і нескінченна політична криза.

І тому парламент повинен піти на дострокові вибори.

І переобиратися до тих пір, поки там не з’явиться політичний лідер, який візьме на себе відповідальність за реформи.

 

Текст вперше опублікований в авторському блозі на сайті LB.ua

Иван Миклош как символ украинской безответственности

«Иностранцы могут быть советниками или консультантами, но министр – это политическая фигура. Поэтому министром должен быть украинец, возможно – долго проживший за границей, работавший там, но обязательно гражданин Украины… политическую ответственность должны брать на себя украинские политики».

Это слова экс-министра финансов Словакии Ивана Миклоша, сказанные в интервью 28 ноября 2014 года.

Тогда я с ним согласился.

Весь бизнес ждал, что правительство будет проводить реформы, – радикальные, возможно, болезненные, резкие. Тогда все украинское общество было готово потерпеть. Но прошло полтора года: никаких налоговых реформ, никакой реальной люстрации судей, ручное регулирование на валютном рынке. Естественно, с таким подходом инвестиционные ресурсы и дальше будут закрыты для Украины. Приватизация не проведена, на госпредприятиях продолжают строиться многомиллионные коррупционных схемы. Именно с приватизации начинались реформы в Польше, Чехии, Словакии и Венгрии. Опыт этих стран различен – есть позитивный, есть негативный, но он прошли этот путь и он привел их в Европу.

В украинском же парламенте голосов под закон о приватизации нет – как оказалось, Фирсов – куда бОльшая проблема для БПП, чем заблокированная приватизация.

«Каждый раз, когда меня спрашивают, что было важнейшей предпосылкой проведения словацких реформ и что является наиболее важным условием в любой стране в целом, я отвечаю одно и то же – политическое лидерство. Между количеством критически важных реформ и силой политического лидерства существует прямая зависимость», – писал Миклош в своей колонке в сентябре 2014 года.

Именно поэтому бухгалтер Наталия Яресько не может быть стратегом и политическим лидером. Именно поэтому я не верил в «техническое правительство». Как не может быть стратегом и Абромвичус, и любой другой иностранец. За ними нет и не будет политического ресурса, поддержки избирателей, достаточной коммуникационной базы. Технократ может быть только исполнителем, но никак, не при каких обстоятельствах не может быть лидером реформ.

Но лидера среди украинской власти так и не нашлось.

Заменить Яценюка на Гройсмана, а Гройсмана на Парубия?

Это изменит финансовые и коррупционные потоки. Но ничего не даст государству и нормальному бизнесу.

«Самое опасное – половинчатые реформы. Украина сама является ярким примером того, как опасны такие реформы. Именно поэтому вам необходимы комплексные и радикальные преобразования». Это слова того же Миклоша, сказанные в 2014 году.

Но теперь Миклош уже «кандидат на пост министра финансов Украины».

Словакия, которая начала проводить реформы еще в конце 90-х, сейчас намного опережает Украину по всем экономическим показателям. При этом не может не рассматривать украинский потенциал как потенциал серьезного конкурента. И если в ходе реформ словацкие власти буквально заводили некоторые промышленные отрасли в страну (например – автомобилестроение), то Украине уже является индустриальным государством с инфраструктурой и достаточным интеллектуальным потенциалом, единственной проблемой которого уже много лет является исключительно отсутствие политической воли и политического лидерства для проведения реформ.

Учитывая сложные экономические тенденции в ЕС и, например, тот факт, что средняя зарплата в той же Словакии в 10 раз выше, чем в Украине, Словакию можно рассматривать как прямого экономического конкурента Украины, который имеет существенные политические преимущества вроде членства в ЕС и стабильной власти. В Европе также идет борьба за инвестиции, финансовые ресурсы, новые рабочие места. Это мир с открытой конкуренцией – намного более жесткой, чем могут себе это представить полусоветские «хозяйственники» в Украине.

Проблема украинской власти в том, что никто не хочет принимать на себя политическую ответственность за реформы. Ни Президент, ни премьер. Именно для поддержания этой безответственности им нужны Яресько с Абромавичусом, Бальцерович, Миклош, Саакашвили и бесконечный политический кризис.

И поэтому парламент должен пойти на досрочные выборы.

И переизбираться до тех пор, пока там не появится политический лидер, который возьмет на себя ответственность за реформы.

 

Текст впервые опубликован в авторском блоге на сайте LB.ua

 

Почему я против «Технического правительства»

Формирование некоего «технического правительства» – это не более чем манипуляция, попытка продлить жизнь существующему парламенту и отдельным лоббистам в ВРУ и Кабмине. Это ловушка, за которой последует экономический крах Украины.

Это понимают все, кто имеет собственный бизнес.

  1. Можно считать, что экономическим блоком власти последние полтора года руководили «технократы». В первом правительстве Яценюка – Павел Шеремета, который ушел в отставку из-за политического и коррупционного давления, так ничего для страны и не сделав (и это самое важное); во втором – Айварас Абромавичус, Наталия Яресько.

Практика показала, что эти люди не могут проводить через парламент необходимые реформы – Абромавичус не смог начать приватизацию, которая была его главной задачей, из-за неспособности провести этот вопрос через парламент. Инициативы Яресько ВРУ поддерживала исключительно под давлением МВФ.

Условно к «технократам» – по принципу «она же не политик» – относили еще и главу НБУ Валерию Гонтареву.

К сожалению, «технократы» оказались способными только брать новые кредиты МВФ и проводить реструктуризацию старых долгов.

Огромный массив взаимосвязанных между собой ошибок и непрофессиональных действий привел к тому, что «технократы» сжали и продолжают сжимать и закрывать экономику через валютные ограничения и регулирование, обваливать курс нацвалюты, сдерживать экономические процессы, что приводит к ухудшению реальной экономической ситуации. По данным Госстата, спад промпроизводства в январе текущего года к январю прошлого года составил 1,7%, при этом по сравнению с декабрем прошлого года промпроизводство упало на 18,6%.

«Технократы» решают арифметические задачи, руководствуются мнением МВФ больше, чем пониманием стратегии развития Украины. Никакой экономической либерализации в стране так и не произошло. Но при этом политической ответственности за провал реформ «технократы» не несут.

  1. «Технократы» Абромавичус и Гонтарева активно включены в политический процесс, а значит, никакие они на самом деле не «технократы». Абромавичус своими обвинениями спровоцировал очередной виток политического кризиса, а Валерия Гонтарева по квоте Президента контролировала ключевой рычаг давления на большой бизнес – контроль за банками. И при этом и допускала и системные ошибки, вроде ликвидации «Дельта-Банка», и политические действия в процессе выведения финансовых учреждений с рынка.
  2. Часто под понятием «технократов» у нас понимают людей, которые слепо ориентируются на советы «западных союзников» и кредиторов. Такие «технократы» Украине не нужны.
  3. Техническое правительство никогда не будет стратегическим. Это – переходной этап, его можно формировать для реализации плана конкретных задач. Украина же находится в принципиально другом положении – именно сейчас формируется перспектива государства на ближайшие годы, и управлять процессом должны политики, государственные деятели и стратеги, а «технократы» должны им подчиняться.
  4. Техническое правительство – даже если мы предположим, что будем доверять людям в нем, что у них хорошая репутация – никогда не будет иметь поддержки украинского парламента в нынешней его конфигурации. Это бессмысленная трата времени, которого у нас нет, и нанесение вреда собственной репутации.
  5. Если доверить «техническому правительству» приватизацию, то государство Украина потеряет контроль над стратегическими промышленными объектами. Ни о какой экономической субъектности речь не будет идти уже никогда.
  6. Если формировать техническое правительство с главной целью сэкономить на выборах, то тогда можно распустить парламент и… не выбирать новый. Техническое правительство, техническая Верховная Рада, технический президент (он же – технический главнокомандующий). Это полный отказ от ответственности, капитуляция национальных политических и экономических элит.

Текст впервые опубликован в авторском блоге на сайте LB.ua